Дорогі друзі!
Щиро вітаю вас з Міжнародним днем музеїв.
Цей день відзначається не лише як професійне свято працівників музейної справи. Він є важливим для всього українського народу, який протягом багатьох віків створював та примножував нашу культурну спадщину.
Саме ви – працівники музеїв, є сумлінними хранителями безцінних національних та загальнолюдських скарбів. Своєю дбайливою працею ви поєднуєте минуле, сьогодення та майбутнє, виховуєте у суспільства почуття прекрасного, повагу та любов до нашої історії та народних традицій. Від імені Одеської обласної ради висловлюю вам щиру вдячність за вашу натхненну подвижницьку працю.
Музейні заклади Одещини є гордістю нашого краю. Вони викликають жвавий інтерес серед мешканців та гостей регіону, посилюють туристично-рекраційну привабливість області. Тому підтримка та розбудова музеїв є одним із важливих напрямів діяльності обласної ради.
З нагоди свята бажаю усім, хто причетний до музейної справи – реставраторам, краєзнавцям, мистецтвознавцям, археологам, історикам, меценатам – нових успіхів у цій шляхетній роботі, міцного здоров’я, творчого натхнення, відчуття причетності до вічного, добробуту та вдячних відвідувачів.
Голова Одеської обласної ради
Микола СКОРИК
Шановні друзі!
Сердечно вітаю вас із професійним святом – Міжнародним днем музеїв!
Моральне суспільство – це суспільство високої культури і духовності, яке свято береже свою історичну пам'ять та національну гідність, відроджуючи найкращі традиції життя й побуту народу.
Сьогодні музеї Одеського регіону посідають гідне місце у розвитку культури України, це потужний чинник духовного відродження нації. Зберігаючи безцінні духовні та інтелектуальні скарби, накопичені людством, вони виконують важливу місію бути пам’яттю народу, сприяють вихованню загальнолюдських моральних норм і цінностей.
Високий і шляхетний зміст свята музейних працівників забезпечений працею не лише тих, хто безпосередньо працює в галузі, а й кожної людини, яка за покликанням серця присвячує своє життя справі відродження тисячолітньої культурної спадщини краю, примноженню надбань своїх іменитих земляків.
Дуже дякую вам за багаторічну подвижницьку науково-просвітницьку діяльність, за самовіддане служіння музейній справі.
Зичу вам, дорогі друзі, міцного здоров’я, творчої наснаги та нових успіхів у виконанні вашої шляхетної місії.
Голова обласної державної адміністрації Е. МАТВІЙЧУК
Ентузіасти морської пам’яті
Навколо будинку на Ланжеронівській, 6, де до пожежі містився Музей морського флоту України, ростуть ремонтні риштовання. От-от розпочнеться ремонт фасаду. Чи усунення досить помітних недоробок, залишених попередніми майстрами реставрації?
За оцінками знавців, відбудовні роботи, задумані «для себе і на віки», виконуються все-таки інакше. А затяті жартівники, додають: «Дивлячись у чому полягає замовлення! Можливо, потім легше буде обґрунтувати необхідність передачі будинку яким-небудь VIP-персонам».
Факт, що музейні установи є тільки тимчасовими користувачами тих гарних палаців, у яких розміщені їхні експонати. А символічні гроші, які вони сплачують за оренду виставкових залів, аж ніяк не можуть порівнюватися з комерційними критеріями. Чи не напрошуються тут здогади про причини руйнівної пожежі? Винних у її виникненні не знайшли, і за заподіяні вогнем збитки ніхто не відповідав. І вирішення питання про виділення коштів на реанімацію будинку за 5 років, що минули від тієї ночі 29 квітня 2005 року, практично не просунулося.
Змалювати цю ситуацію слід у зв'язку з надією одеситів, яка все меншає, відвідати улюблений всіма «морський музей». Дуже багатий колекційний матеріал все так само зберігається у запасниках, наданих Одеським портом. Портовики буквально врятували від руйнування зібране за 45 років надбання, забезпечивши евакуацію вцілілих експонатів.
Сьогодні важливо, який рядок до епікризу музею впише нове керівництво Мінтрансзв’язку України, у віданні якого воно перебуває.
Поки що ситуація не дає приводу працівникам установи зустріти своє професійне свято урочистим перерізуванням стрічечки. Та й штат складається всього з трьох жінок.
– Незважаючи на відсутність художника-оформлювача, реставратора та багатьох інших фахівців, нам все-таки вдалося показати городянам діючу експозицію, – говорить директор музею Людмила Бондаренко. – Так, одна із зал морського пасажирського комплексу, виділена портом, знайомить з темою зародження судноплавства на Чорному морі. На огляд виставлено унікальні моделі старих вітрильників, яким і самим уже понад 100 років.
Там також показано рідкісний нумізматичний матеріал, книжки з мореплавання особливого історичного значення. Інтерес викликають поштові картки із зображеннями тупоносих клепаних «дідусів» флоту. Ще – суднові прилади та інструменти, якими користувалися екіпажі у ХV – XVІІІ століттях.
Напередодні Дня Перемоги відкрилася експозиція, присвячена подіям Великої Вітчизняної війни. Звичайно – морякам, чиї бойові біографії злилися з курсами суден і стали єдиною героїчною долею.
Подивитися раритети можна безкоштовно. На жаль, зараз немає таких щедрих меценатів, на кошти яких можна було б привести до первозданного вигляду пошкоджені макети кораблів. Л. Бондаренко вважає їх найбільш видовищним елементом музейного майна. Копітка робота із судномоделювання, якщо і задоволення, то дороге…
– Запропонував свої послуги Олександр Геращенко, який відреставрував модель шхуни «Пересвет». Вихованці гуртка судномоделістів при ПТУ №3 під керівництвом Сергія Спасенка взялися за оновлення макета допоміжного судна «Ледокол-3». Що ж нам робити, читачі – радіти чи шкодувати, що відтворення історичної культури мореплавання сьогодні тримається на ентузіастах?
Владислав КІТІК,«Одеські вісті»
За скарбами Поділля
Майже2,5 тисячіекспонатівзберігаєтьсявКодимськомуісторико-краєзнавчомумузеї, якийбуловідкрито27 вересня2007 року. Івідтодізпрекрасноюекспозицією«подільськогоЕрмітажу» познайомилосяпонадтритисячівідвідувачів.
Сьогодні велична пам’ятка архітектури кінця ХІХ – початку ХХ століття, маєток графа Розенфельда, де з комфортом «поселилася» муза історії Кліо, стала візитною карткою міста. Тут у дев’яти залах представлені археологічні знахідки та експонати періоду козаччини. Особливо обширна експозиція представляє ремесла, що були розповсюджені та ще подекуди збереглися в селах району. З побутом українського селянина кінця ХІХ – середини ХХ століття можна ознайомитися, відвідавши з любов’ю та умінням оформлену «Світлицю». Не менше враження справляє на екскурсантів відтворений музейними працівниками інтер’єр графської кімнати, викликають цікавість зали, присвячені довоєнному періоду, періоду Великої Вітчизняної війни та 50 – 80-х рр. ХХ століття.
Чимало цікавого можна побачити і почути в Кодимському історико-краєзнавчому музеї, де зберігаються і вивчаються пам’ятки матеріальної культури, провадяться культурно-розважальні та просвітні заходи.
Юрій ФЕДОРЧУК, Кодимський район
Дерево сильне корінням
Якщо колись доля приведе вас до Котловини – єдиного гагаузького села у Ренійському районі, вам, напевно, запропонують відвідати шкільний музей. І ця екскурсія, повірте, залишить незабутні враження, як у багатьох гостей із Туреччини, Німеччини, Росії, Молдови, різних міст України, які тут побували.
За статусом шкільний, а де-факто музей села складається із трьох містких експозицій. У першій залі зосереджені експонати, які розповідають про історію гагаузів. Про те, як у цих необжитих степах з'явилися перші переселенці, котрі будували землянки, а потім будинки, розорювали буджацькі степи, розводили тут худобу. Терпіння та труд – лад усьому дадуть. Це про них, про жителів села Котловини, яке на сьогоднішній день є одним із найгарніших населених пунктів району.
Дуже багата на експонати етнографічна зала. Тут зібрані знаряддя праці, якими селяни обробляли землю. Дуже багато домашнього начиння – від лампадки до ткацького верстата, причому, діючого. І, звичайно, є чудові зразки декоративно-прикладної творчості пращурів – домоткані килими, вишивка, різьблені меблі, тощо.
Педагоги та учні не лише зібрали ці експонати у старожилів, але й докладно записали, як ними користуватися. Адже сучасна людина про призначення більшості експонатів етнографічної зали не в змозі навіть здогадатися.
Екскурсії по музею, слід зазначити, провадять учні, яких педагоги «заразили» любов'ю до історії, краєзнавства, топоніміки.
Окрема зала присвячена історії освіти, адже в Котловині школа завжди була соціокультурним центром цього села. І те, що музей розташований у стінах школи, – ще одне тому підтвердження. А почалося все з того, що п'ять років тому директор Котловинської школи Прасков’я Яківна Долапчи, вчителька історії, виступила з ініціативою створити музей і одержала вілдчутну підтримку своїх колег. До творчої групи увійшли бібліотекар, а нині завуч з виховної роботи Зоя Георгіївна Бозаджи, вчителі Марія Петрівна Хаджиогло, Євдокія Харлампіївна Яманди та Софія Федорівна Генчева. Їм активно допомагали такі подвижники та ентузіасти як керівник фольклорного гуртка Софія Іванівна Богданова-Цонкова, педагог-організатор Ніна Іванівна Дейнека, завуч Домна Іванівна Бринза.
Завдяки колективній роботі на сьогоднішній день у музеї зосереджено 2216 експонатів і лише 9 з них – копії. Жителі Котловини настільки довіряють педагогічному колективу, що передали на зберігання до музею найцінніше, що є в кожній родині – бабусин весільний рушник, дідусеві медалі та багато чого іншого. Крім цього, до шкільного музею передані на зберігання дуже цікаві документи, які розповідають про розвиток сільськогосподарського виробництва в Котловині, про будівництво соціальної інфраструктури села.
Цього року перед травневими святами силами техперсоналу школи на чолі із завгоспом Домною Іванівною Цонковою було зроблено ремонт музею та реконструкція його експозицій. Неймовірно, але факт: копітка робота щодо збирання експонатів, їх опису та розміщення ось вже п'ять років провадиться на чистому ентузіазмі колективу школи, учнів та їхніх батьків.
Важко переоцінити роль музею у навчально-виховному процесі: тут проходять уроки, екскурсії, учасники Малої академії наук пишуть свої перші наукові праці з історії, краєзнавства, етнографії, топоніміки. Але, головне, у музеї закладається повага дітей до коріння свого роду, традицій, як осередку мудрості та досвіду поколінь. І розуміння значимості своєї ролі – продовжувачів добрих справ предків.
Антоніна БОНДАРЕВА.власкор «Одеських вістей» Ренійський район
