Зв’язкиприкметниківуреченнях

Як відомо зі шкільної граматики, прикметники в реченнях найчастіше виконують роль означенняі єднаються з означуваними словами способом узгодження,тобто, в якому роді, числі й відмінку перебуває означуване слово, того самого роду, числа й відмінку набуває прикметник: синійзошит, синєнебо, синяхустка, синіозера, синьоюхусткою, насиніхозерах.

Друга роль прикметників у реченні – бути частиною складеного присудка. І тут вони вже підлягають законам керування,вимагаючи як частина одного з головних членів речення (присудка) після себе того чи того відмінка, тобто керуютьдодатками.

Найкраще розібратись у цьому на прикладах.

1. В тих випадках, коли присудок складається з дієслова бути(його зазвичай у першій особі однини пропускають) і прикметники разом з інфінітивом, прикметник стоїть у називномувідмінку: Ворота до гріха широкі входити,та вузькі виходити(приказка); Найми мені баса, бо я робити не ласа(жарт-пісня); Цікавий я знати, як вони оте роблять (Коцюбинський). [Одесити кажуть: Я интересуюсь знать]

2. Дієслова вдатися, здаватися, стати, зоставатися, лишатися, вродитися, вирости, йти, прийти, їхати, сидіти, стояти, лежатита інші, що входять до складеного присудка не в формі інфінітива, вимагають від прикметника, що входить до цього ж таки присудка, теж називноговідмінка: Удався високий, здоровий; Земля здається однакова,а жито росте неоднакове; Стали багаті тепер;Такий зробився гарний;А цар зостався голий;Які високі та грубі повиростали(дерева); Я босий не підуперед суд; Так пусто в селі, хоч голий біжи.

Усі ці приклади, взяті з народної мови (Словник Грінченка) підказують: у сучасних газетах краще писати: праця лишилась нескінчена, гілки на жовтих вербах виростають довгі; експеримент виявився невдалий,аніж так, як будують такі фрази росіяни, ставлячи прикметники, що входять до складеного присудка, в орудний відмінок (оказался неудачным).

Наша мова ставить прикметники в орудний відмінок здебільшого тоді, коли вони вказують на час діїабо на стан людини:Учинила твою волю – пішлазаміж молодою(пісня); Давно, ще малими,пішли ми одного разу в байрак (А. Новацький).

Проте не завжди вдається розмежувати точно, де слід уживати називний, а де орудний відмінок прикметника. Орієнтир – народна мова і стиль викладу.

3. У реченнях, де пропущено підмет, а в ролі присудка виступає інфінітив, прикметник у складеному присудку може мати давальнийвідмінок: Як мені зеленійбути, коли мене кози топчуть? (пісня); Як мені, браття, веселомубути? (пісня); З чого мені ситійбути, коли я тільки дубки гризла? (казка): Приложи ти, моя мила, до голови рути, клади рано й увечері, щоб здоровій бути(пісня).

А також знахідний:«Витягли Веклу зовсім мертву» (Квітка-Основ’яненко); Їду в дорогу, покидаю тебе дужу, здорову(пісня).

У реченнях, де підмета не пропущено, ставимо теж знахідний відмінок прикметника: Мене мати породила, нехрещенуположила (Шевченко).

У реченнях, де є заперечувальна частка не,прикметник у складі присудка набуває родового відмінка: Я думала, що ти мене живоїне пустиш (М. Вовчок).

4. При дієсловах обирати, визнавати, вважати, взяти, найнятиможе стояти прикметник із прийменником за,що є характерним лише для української складні: визнав за потрібне, вважав за святого, Колись мала за милого,тепер за п’яницю(пісня).

Усе це – про те, чого вимагають від прикметника дієслова, беручи його до складу присудка. А чого вимагають самі прикметники як частина присудка?

Близький, винен, голодний, заздрісний, свідомий, цікавийвимагають після себе родового відмінка: свідомий своєї правди, цікавий науки, жадний помсти.Хоч можуть бути й інші відмінки: винен того – винен тому – винен у тому, заздрісний чужого– заздрісний на чуже– заздрісний чужому.

Прикметникибагатий, бідний, щедрий, скупий, здоровий, дужий, гострий, слабий, хворий, гарний, здатний, поганийта інші подібного значення «просять» після себе знахідного відмінка з прийменником НА: багатий на розум, гострий на слово (рос. остроумный); Багатий на лати танадрібні сльози–бодай не втирать(Шевченко);щедрий на обіцянки, здоровий на зріст, славний на натуру (на вдачу, на характер): хворий на очі, гарний (красний, хороший) на вроду; бідний на гроші; поганий на вид (рос. некрасивый лицом).

Бувають також звороти з іншими відмінками та іншими прийменниками: здатний на хитрощі – здатний до хитрощів; красна на личенько, красна на личеньку і красна з личенька(красивая лицом).

Окремо стоять звороти типу сам здоров знаєш, самі здорові бачите, сама здорова пишеш,яких російська мова не має. Відповідники їм: сам хорошо знаешь, сам хорошо видишь.

Міні-дифірамб нашим землякам

В основу його покладемо паралель красна на личеньКО – красна на личеньКУ – красна з личеньКА.Тільки вкладемо її, беручи до уваги російську манеру висловлювання. Хороша собой, - скаже росіянин. Гарна (хороша) з себе, - скаже українець. А за яким зразком піде одесит? Ну, це ви й самі не раз чули: Красивая из себя, Вся из себя, Будь здоров из себя!, Платье на ней из себя такое, что вам и не снилось.

Браво одеситам! Вони краще зберегли вірність українському способові будування фраз із прикметниками, аніж деякі київські телерадіомовні, що раз у раз повторюють: Гарний собою хлопець, Гарна собою дівчина.