Вік новацій та експериментів
Атмосфера під час святкування 85-річного ювілею Одеського академічного українського музично-драматичного театру імені Василя Василька панувала урочиста, святкова і водночас по-сімейному затишна та доброзичлива. І в залі, і на сцені зібралися люди, щиро закохані в цей театр.
Театр перебуває в постійному пошуку. Багато та успішно експериментує. Ось і святкового вечора глядачів здивував свого роду експеримент – у ролі конферансьє виступили директорка Валентина Прокопенко і художній керівник, народний артист України Ігор Равицький. Вони не лише представляли гостей, приймали вітання та подарунки, але й розповідали про тих, хто, не шкодуючи себе, віддано служив і служить театрові протягом багатьох років. Їхня мова сипалася веселими, а часом ледь іронічними репліками та жартами.
– За останній час 15 прем’єр, 10 ювілеїв, безліч бенефісів витримала печінка театру, – повідомила Валентина Михайлівна. – І завдяки цій витримці сьогодні в театрі 3 народні, 11 заслужених артистів, 2 діячі мистецтв, 2 заслужені працівники культури… Крім основної нашої сцени, є й «38-ма»… Нещодавно ми «виплакали» статус академічного театру, але от академічна зарплата все ще плаче, – сумно посміхається директорка театру.
Подарунки, як і належать на дні народження, були найрізноманітнішими.
Колеги за акторським цехом подарували хто танок, хто пісню. Як, наприклад, театрально-художнє училище в особі студентки третього курсу Віки Погорілець, яка чудово виконала українську пісню «Пане полковнику мій синьоокий». Керівник цього навчального закладу Сергій Мюльберг нагадав, що Василь Василько багато років працював в училищі і залишив яскравий незгладимий слід.
Одеський академічний російський театр для вітання направив своїх завідувача літературної частини Юрія Ющенка та «капітанів піску». Молоді актори Російського драматичного театру нагадали ювілярам, що «найкращий подарунок – це те, що зроблено власними руками», і подарували запрошення на виставу. А ще побажали колегам «академічного успіху, академічного здоров’я, академічної зарплати і академічних квартир». Із театру музичної комедії прибув цілий гарем східних красунь, ТЮГ делегував родину Кайдаша, ляльковий театр – незрівнянних ляльок. Цього вечора на сцену сипали гори конфетті, букети квітів і навіть заливали її шампанським.
Не забули повітати театр із ювілеєм і представники влади, серед яких був і народний депутат Сергій Гриневецький. Іменинникам вручили грамоти та дипломи, цінні подарунки від Кабінету Міністрів України, Одеської облдержадміністрації, Одеської обласної ради та мерії. Вручали представники цих владних структур. Заступник голови ОДА Дмитро Волошенков вручив Почесну відзнаку губернатора артистці Ірині Бессараб, яку зовсім недавно було нагороджено премією облради як найкращу молоду творчу особистість.
Поділилися своїми спогадами про перше знайомство із українським театром заступник голови Одеської обласної ради Георгій Арабаджи та мер Одеси Олексій Костусєв.
Від колективу редакції «Одеські вісті», що є інформаційним спонсором театру, виступив головний редактор газети Іван Нєнов:
– Театр – це своєрідна держава в державі. Я бачив багато ваших вистав. Драматурги, п’єси яких поставлені на цій сцені, жили не лише в різні роки, але й у різних століттях. Вам же вдається грати їхні п’єси так, що ми відчуваємо в них нерв сьогодення.
Вікторія ЄРЬОМЕНКО,«Одеські вісті»
Пригоди принцеси на сцені ТЮГу
Море задоволення та позитивних емоцій одержали діти й дорослі, які прийшли до Одеського ТЮГу на прем’єру вистави за мотивами відомої казки Ернста Теодора Амадея Гофмана «Лускунчик» – «Принцеса Пірліпат».
Яскраві костюми і декорація, пам’ятні жарти – веселі, витончені, а часом і з гострим іронічним підтекстом, оригінальна музика, що підсилювала візуальне сприйняття боротьби добра зі злом. Все це зачарувало глядачів незалежно від віку. А такі перли, як «Не завжди ж я любив ковбасу! Колись я любив і побитися!» або «Як страшно жити. Краще спати» викликали дружний регіт.
Як і обіцяв на прес-конференції напередодні прем’єри режисер Андрій Горбатий, вистава вийшла барвистою і захоплюючою.
Сцена – трохи розширена, висунута у залу за рахунок помосту, – створила ефект причетності до того, що відбувається. І діти, що сиділи в перших рядах, щиро і безпосередньо реагували на гру акторів.
Героїня казки Марі (вона ж принцеса Пірліпат) у виконанні Яніни Крилової – досить мила, трохи егоїстична, але ніжна й добра. Під впливом чарів королеви Мишільди, Марі перетворюється на потворну істоту. А потім, коли шляхетний закоханий принц рятує її від чарів і сам перетворюється на Лускунчика, лякається його потворної маски і жене від себе. Але совість, що невдовзі заговорила в Марі, змушує принцесу одуматися і вступити в боротьбу зі злом, яке втілюють у собі Мишільда (Ірина Охотніченко) та її син, мишачий король (Сергій Фролов).
До гри акторів претензій практично немає, – поділився враженням керівник Одеського театрального ліцею, заслужений артист України Анатолій Падука. – Вони органічні, пластичні, мають хороше почуття гумору. Відзначу чудову роботу режисера Андрія Горбатого і балетмейстерки-репетиторки Олени Кочергіної.
Дозволю собі погодитися з думкою майстра: вистава вийшла чудова. У ній всього в міру: гумору, повчання, бійок і лірики, чудес і реальності. Хіба що слід трохи ще попрацювати над образом свого героя-принца акторові Алексію Кочетову, який на тлі негативного персонажа – мишачого короля, блискуче виконаного Сергієм Фроловим, явно меркне.
Проте загалом фантазія на тему казки «Лускунчик» вийшла цікавою і зрозумілою. Вона так захоплює, що ловиш себе на думці: «Хай би вона подовше не завершувалася...».
Вікторія КИРИЛІНА
