Ясно бачить світ
Про живопис Юрія Дьячука можна сказати так: у нього негучний голос та довірчі інтонації. Він не претендує вразити з першого погляду, не вимагає неодмінного глядацького замилування – він просто й ненастирливо пропонує глядачеві співучасть. Співучасть в існуванні. Його мистецтву чуже таке поняття, як «подія», і дуже близькі поняття «бути», «перебувати». Перебувати у спокої, миролюбстві, миролюбстві, роздумах… Спокій, гармонія та врівноваженість буття відчуваються художником як найвищі цінності, і будь-яка його картина у своїй концепції завжди виходить із цієї цінності.
Художник Дьячук робить нам, глядачам, справді королівський подарунок. З нашого світу, пронизаного суворими дисгармонійними звучаннями, скреготом та вереском, сповненого жорстоких протистоянь і непримиренних крайнощів, він своєю творчою волею все це прибирає, виносить за дужки творчості. Пам’ятаєте є оповідання про маленького хлопчика, який, розсердившись, говорив: «Зараз темно зроблю!» – і замружував очі. Художник говорить: «Я зроблю світло. Я покажу вам світ, у якому усе гармонійно, і ви побачите, що він реальний». У цьому світі відпочиває душа художника та душі глядачів. Зверніть увагу, Дьячук у своїх роботах майстерно використовує композиційний прийом, який італійці називали «come in su» – «як знизу» («Диво», «Іриси», «Візерунки Тилігульського лиману»). Глядач бачить зображене з дуже низької точки, майже з рівня земної поверхні, і при цьому часто наближається до предмета близько-близько, чудово видозмінюючи його поглядом («Дощова купіль»). Таким чином, картина мислиться як вичленований самостійний фрагмент світу.
Із цією виразною фрагментарністю бачення парадоксально поєднуються в Юрія Дьячука метафоричність («Зима», «Осінь», «Флора»), які переростають у відкриту символіку, як в ефектному полотні «Між небом та землею». Казка, міф, поетичний образ цієї картини поєднуються із зовсім іншими зображеннями найпрекраснішої із тварин у картинах «Чудовий день», «Ранок нового дня», де поетичний жанровий мотив переростає у символ. А, переростаючи, диктує іншу стилістику та нові технічні прийоми, як у картині «Звуки літа», у якій спад спеки літнього дня втілено у вигляді півня й трактовано опуклими «наліпленнями» фарби по полотну. Цей цікавий прийом кількаразово зустрічається в Юрія, вимагаючи від глядача щоразу нового «налаштовування ока» і, мабуть, різноманітячи процес знайомства з експозицією виставки «Пробудження».
Вона відкрилася у святкові Великодні дні, тому закономірне долучення до неї робіт православної тематики. Серед них така удача, як арт-об’єкт «Христос Воскрес!», створений у співавторстві зі Світланою Дьячук. Художники поєднали гобелен із живописом, змусивши звучати (зокрема й у прямому значенні слова) різні мотиви, від релігійних до побутових. У зображеній великодній писанці оживає зворушливий мотив домотканих доріжок, тепло яких ще пам’ятають чиїсь босі ноги. А хвилясті горизонтальні смуги нагадують про прадавню символіку розпису як знаку води, що дало життя усьому живому…
Юрій Дьячук – художник, який ясно бачить світ. Напевно, тому весняне світло пробудження природи та людських душ опромінює його виставку.
Людмила Сауленко, мистецтвознавець
Виходячи із фольклорних мотивів
Художні традиції здавна оспівуються різними видами народного декоративного мистецтва. Одеський художник Юрій Коваленко висловив багатство фантазії і прагнення народу до краси очима сучасників.Спектр його робіт багатогранний. Це – фантастичні персонажі, сільські, міські та народні образи.
Роботи різних періодів творчості майстра представлені на виставці «Вибране», яка присвячена його 80-річчю. Твори художника різноманітні, як почуття і грані душі народу. Живопис Коваленка експресивний і драматичний, у його картинах присутній нескінченний коловорот життя.
Сім років тому він пішов з життя, однак шанувальники його творчості знову відкрили експозицію робіт в Одеському музеї сучасного мистецтва. Частина картин належить колекціонерам, частина – фондові музею сучасного мистецтва. За трирічну історію музею це вже четверта виставка Юрія Коваленка.
Андрій ЛОГАШЕВСЬКИЙ
