Так вважає подружжя Олек–сандра та Світлани Клив–ня–ків. Воно щасливо живе уже тринадцять років. Олександр у сім’ї – усьо–му голова. Він чудовий сім’янин. Чоловік дбає про матеріальне становище та добробут. Світлана ж у всьо–му підтримує свого чоловіка. Вона – неперевершена господиня: уміє смачно готувати, в її домі завжди панують чистота й лад.
Олександр та Світлана виховують трьох прекрасних синів: Сергійка, Олексійка та Сашка. Старшенький Сергійко навчається в 6–му класі. Навчається добре. А ще він відвідує дитячо–юнацьку спортивну школу «Олімп», де займається дзюдо і самбо. Хлопчик неодноразово брав участь у різних змаганнях, має нагороди. Відвідує секцію дзюдо й середній син – Олексійко, якому зараз 11 років. У вільний час хлопці грають у футбол та баскетбол. Сергійко та Олексійко дуже люблять свого братика Сашка. Поки мама порається на кухні, вони бавляться з ним. Коли треба, й підгузники поміняють. Незважаючи на те, що Сашкові ще й року немає, у ньому вже помітна наполегливість.
Діти Олександра й Світлани зростають в атмосфері взаємоповаги. Батько навчає хлопчиків бути сильними, мужніми й витривалими, а мама – чуйними, добрими і привітними до людей.
Олександр для дітей є авторитетом, тож хлопці у всьому беруть з нього приклад. Він розпові–дає, що в їхній сім’ї все робиться разом.
– У нас немає такого, щоб хтось відпочивав, а інші – працювали. Так, разом із хлопчиками ми завжди ремонтуємо побутову техніку. У цьому році самі зробили турнік, теніс–ний стіл, – з гордістю повідомляє батько.
Допомагають хлопчики й своїй матусі. Уміють і посуд помити, і в будинку прибрати, і випрану білизну розвішати.
У народі кажуть, що немає більшої радості, ніж діти. Тож Олександру та Світлані є ким пишатися. І зрозуміло, що діти, виховані в такій родині, у подальшому також наслідуватимуть школу батька–матері, і свої сім’ї створять саме такими.
