Вагнер знову
звучить в оперному
Прем'єра в Одеському оперному театрі вечора оперних сцен «Всесвіт Вагнера», що відбулася 16 грудня, – своєрідний етап у розвитку театру.
Як це не дивно, музика Ваг–нера не звучала в Одеському оперному театрі з 1933 року. Але 2013 року увесь світ буде відзначати ювілей композитора. Цій події присвячена концертна програма, складена таким чином, щоб показати найкращі зразки опер видатного майстра.
– Музика Вагнера може захопити людину далеку від класичної музики поступово. Центральне місце у програмі посідає сцена з опери «Тристан та Ізольда». Мені здається, це найвища вершина, що створена у сфері філософії кохання, почуття, – підкреслив головний диригент та музичний керівник народний артист Республіки Молдови Олександр Самоіле.
Вагнер дуже непростий для постановки і це стосується усіх аспектів: і оркестру, і хору, і сольних партій. Як відзначив головний хормейстер заслужений діяч мистецтв України Леонід Бутенко, Вагнер нещадний до голосів, зокрема і до хорових. Якщо тільки голоси слабкі – від них нічого не залишиться. Вагнерівський голос – це широкий, потужний голос.
Нова концертна програма може стати новим витком розвитку Одеського оперного театру, адже постановка здійснюється власними зусиллями, силами колективу Одеського театру опери та балету, без участі творчого складу зі сторони.
У концертній програмі 16 груд–ня прозвучала музика з «Летючого голландця», «Валькірії», «Тристана та Ізоль–ди», «Лоенгріна», «Нюрн–бер–зь–ких мейстерзингерів», «Тангейзера» у виконанні оркестру, хору та солістів театру – лауреатки міжнародних конкурсів Наталі Павленко і заслуженого артиста України Віктора Митюшкіна. За диригентським пультом – народний артист Республіки Молдови Олександру Самоіле, головний хормейстер – заслужений діяч мистецтв України Леонід Бутенко. Концерт супроводжувався спеціально створеним для цієї програми відео–артом Михайла Херсонського.
Артем Губарьков,«Одеські вісті»
Живописна прем'єра архітектора
До значних і пам’ятних творчих подій року сміливо можна віднести першу персональну виставку картин Любові Роньшиної. Картини художниці були представлені та експонувалися у Великій залі одеського Будинку медпрацівника. Виставка була організована спільно з галереєю арт–клубу «Ракурс».
Слід зазначити, що Любов Ронь–шина за освітою – архітектор. У 1996 році вона закінчила архітектурний факультет Одеської державної академії будівництва та архітектури. І одразу ж після закінчення вузу почала працювати за фахом. Ми знайомі понад двадцять років, співпрацювали при розробці деяких архітектурних проектів, зокрема й проекту церкви Святого Миколая Чудотворця для села Першотравневого. Цей проект Любов Миколаївна особливо виділяє серед своїх архітектурних досягнень.
Однак і для мене було сюрпризом побачити в одній залі таку кількість художніх робіт авторки, яка є архітектором–практиком. Не дивно, що серед друзів і шанувальників творчості художниці, присутніх на урочистому відкритті виставки, були люди, які живуть у будинках, споруджених за її проектами і під її безпосереднім керівництвом. Таким чином, усі ми змогли відкрити для себе ще одну грань таланту Люби Роньшиної – талант живописця. Людмила Лук'янівна Сауленко (авторитетний арт–критик, мистецтвознавець), яка виступила на відкритті виставки, зазначила, що авторка представлених творів щедро обдарувала багатьох друзів і знайомих своїми роботами. Якщо зібрати їх усі разом, то виставку можна було значно розширити. Однією з вершин творчої активності Л.М. Роньшиної у сфері образотворчого мистецтва можна назвати 2000 – 2012 роки. Саме в цей період художниця бере участь у групових виставках: «Карнавал» (Одеський музей західного та східного мистецтва. 2009 р.) і «Різдво» (Одеський літературний музей. 2009, 2010 рр.). Початок нинішнього десятиліття був ознаменований участю Роньшиної у груповій виставці одеських художників в арт–галереї «Муза» у 2011 році. І ось, нарешті, довгоочікувана перша персональна виставка у 2012 році! Твори художниці, представлені на виставці, досить різноманітні. Художниці близькі й анімалістичний жанр, і пейзаж, і натюрморт. Гордовито поглядають на глядача з її полотен вовки, виблискують красою комахи, дарують естетичну насолоду чудові квіти.
Творчу діяльність у сфері архітектури і образотворчого мистецтва Любов Роньшина успішно поєднує зі спортом. Вона – майстер спорту з карате шотокан, бере участь у міжнародних і всеукраїнських змаганнях з карате як конкурсант або суддя. Уродженка Томська – одного з головних культурних центрів Сибіру, Любов Роньшина органічно увійшла до плеяди творчих людей Одеси, привносячи свої, самобутні й глибоко особистісні твори у строкату мозаїку сучасного художнього та архітектурного життя нашого міста.
Юрій ПИСЬМАК
