До творчості Тараса Шевченка кіномитці зверталися неодноразово.
1911 року режисер, сценарист Чеслав Сабинський (1885 – 1941) екранізував поему «Катерина». Знімався незвуковий фільм на базі Московського відділення французької фірми «Бр. Пате». Услід за «Катериною» московською того ж року вийшла на екрани одеська «Катерина» режисера В. Старевича.
Після такого дуже сподіваного початку настала пауза з відомих причин – Перша світова війна, боротьба за владу.
…У березні 1919 року Всеукраїнський кінокомітет оголосив конкурс на сценарій фільму, присвяченого життю і творчості Т.Г. Шевченка. Але в Україні тоді було не до кіно.
…Поступово життя налагоджувалося.
Всеукраїнське фотокіноуправління (ВУФКУ) розгортало виробництво художніх фільмів. Митці, що залишилися в Україні радянській, творча молодь ставили перші фільми за літературними творами. За основу сценарію брали фабульну схему, насичували її на розсуд сценаристів та режисерів «революційним змістом».
1926 року за сценарієм М. Панченка та Д. Бузька відомий московський режисер П. Чардинін зняв в Одесі дитячий фільм «Життя Тараса Шевченка (оператор Б. Завелєв, художник В. Кричевський). Того ж року та сама кіногрупа випустила у прокат історико–біографічний незвуковий двосерійний ігровий фільм про Кобзаря.
Кілька слів про тих, хто працював над цією кінокартиною.
Дмитро Іванович Бузько був свого часу досить відомим письменником. Підробляв на прожиток, як і багато інших письменників (М. Бажан, Ю. Яновський, О. Довженко) на Одеській кінофабриці – сценаристом.
Борис Ісакович Завелєв мав значний операторський стаж – працював на кіношному майданчику з 1914 року. Брав участь у створенні перших українських фільмів.
Двосерійну ігрову кінострічку, можна сказати, врятував видатний актор Амвросій Бучма, який залишив театр «Березіль» і до 1930 року працював на Одеській кінофабриці.
Творчість Шевченка дала актору невичерпне джерело натхнення.
Грі Амвросія Бучми присвячувалися статті у багатьох впливових виданнях того часу.
«Це великий талант. З малих можливостей, що їх дали автори, А. Бучма робить значне», – так писали у найвпливовішому виданні – газеті «Правда».
Створення А. Бучмою проникливого, емоційного, психологічно зворушливого образу Т.Г. Шевченка дуже вплинуло на розвиток кінематографії.
Була доведена безпідставність і хибність різних «теорій» та виразників «нових напрямів» у кіномистецтві про непотрібність акторів у кіно, про заміну кіноартистів натурщиками.
Фільм засвідчив силу та велике майбутнє реалістичного методу.
Ще Амвросій Максиміліанович Бучма чудово втілив образ Хоми Кичатого у фільмі «Назар Стодоля», 1937 року. Сценарій написав Іван Кулик. Режисер фільму Г. Тасін. Оператор М. Бельський. Коротко про тих, хто створював фільм і грав у ньому.
Творчому загалу старшого покоління досить відоме ім’я Івана Юліановича Кулика, українського поета, політичного діяча (до речі, він навчався в Одеському художньому училищі). Іван Кулик – один із перших дослідників англійських, німецьких, французьких перекладів поезій Тараса Шевченка. До образу поета з великою любов’ю й повагою звертався у віршах «Пам’яті Т.Г. Шевченка», «Канів» (1921 р.), у статтях «Т.Г. Шевченко», «Шевченко у Канаді».
…Роль ключниці Стехи у фільмі «Назар Стодоля» виконала чудова акторка Наталя Михайлівна Ужвій. Упродовж усього творчого життя Наталя Михайлівна була яскравою пропагандисткою творів Кобзаря. Пам’ятаю, у студентські роки слухав її виступи з естради та по радіо. Вона ж і статті писала про Тараса Шевченка.
У фільмах найдавнішої української кінофабрики також знімався одеський актор Іван Замичковський. Він, наприклад, виконав роль Михайла Щепкіна у згаданому фільмі «Тарас Шевченко».
«Артист Замичковський прийшов у кіно немолодим, – писав часопис «Кіно», – і тільки завдяки значному талантові він мусить бути вдячним за чудові ролі».
З берегів Десни приніс до Одеси образ Кобзаря геніальний кіномитець Олександр Довженко. Згадки про борця за народну правду та його творчість знаходимо у його щоденникових записах, статтях. Символічний образ Тараса Шевченка Олександр Петрович відтворив в одному з епізодів кінофільму «Арсенал», що спочатку знімався на Одеській кіностудії (1929 р.).
«Ми є педагогами мільйонів, – любив повторювати режисер, працюючи з кіноакторами. – Необхідно відчути себе історичними мислителями, навчитися бачити свою історичну перспективу».
1933 року до творчості Тараса Шевченка звернувся Іван Кавалерідзе. Він зняв звуковий історичний фільм «Коліївщина» (офорти до історії гайдамаччини) за мотивами поем Кобзаря.
У подальшому фільми про геніального митця знімали на Київській кіностудії.
