Із молодою матір’ю Альбіною Лавренюк, що мешкає у селі Малігоновому, мене познайомила провідний спеціаліст служби у справах дітей райдержадміністрації Ганна Адаєва. Як розповіла Ганна Григорівна, Альбіні – вісімнадцять, а її синочку В’ячеславу незабаром виповниться півроку. Хлопчик здоровий і добре розвивається. У цій молодій родині тепер все добре.
– Лікарі наполягали забрати дитину, адже Альбіна була неповнолітньою, коли народила (їй не вистачало кількох місяців до 18) і влаштувати немовля у спеціалізований дитячий заклад, – розповідає сумну історію Ганна Григорівна. – Також медики зважали на те, що породілля сирота. Отож у них були всі підстави для занепокоєння, що дитина не буде належним чином доглянута.
Мабуть, так і сталося б, якби не втручання працівників служби у справах дітей, зокрема Ганни Адаєвої. Дівчина-сирота була під її опікою, тому Ганна Григорівна добре знала її і вірила, що та зуміє виховати свою дитину. Тому стала на захист молодої матері і допомогла оформити всі належні документи, щоб маля залишилось із ненькою. На щастя, у молодої родини все гаразд. Дякує Альбіна Лавренюк ще і Малігонівському сільському голові Любові Ясніцькій. Вона також надає їй підтримку. Коли ж у Альбіни випадає нагода побувати в Ширяєвому, обов’язково приходить до своїх рятівників, – так молода мати називає працівників служби у справах дітей.
Поки ми вели розмову з начальником служби Наталією Доценко, до її кабінету постійно заходили відвідувачі: хто прийшов за порадою, хто – по допомогу, роз’ясненням, необхідними документами тощо. І хоч день був не прийомний, не відмовляла. Я зрозуміла: у цих кількох невеличких кабінетах, де розташована служба у справах дітей, місця вистачає всім. Адже головне в роботі спеціалістів – допомогти.
Знайшов підтримку у соціальних працівників батько-одинак Микола Григоренко. У нього шестеро дітей, двоє з них – з певними психічними вадами. Вони навчаються у Троїцькій спеціалізованій школі-інтернаті. На період літнього відпочинку батько не може забрати дітей, бо вони потребують кваліфікованої опіки. Служба допомогла влаштувати неповнолітніх хлопчика і дівчинку до спеціалізованого закладу Одеської психіатричної лікарні № 2. Більш того, беручи до уваги стан дівчинки, фахівці нині готують пакет документів, щоб влаштувати її до спецзакладу для мешкання та навчання.
– Роботи у нас удвічі побільшало, – говорить Наталія Доценко, коментуючи статистичні дані. – І це тривожна тенденція. Я працюю у службі майже десять років і можу порівняти. Ось, гляньте, за січень – червень в районі соціально-правового статусу набуло 23 дітей, з яких 19 – позбавлені батьківського піклування, четверо – діти-сироти. А раніше ми ставили на облік за рік всього семеро – дев’ятеро дітей.
Соціальних працівників тривожить те, що у цій статистиці значно переважають випадки, коли батьків позбавляють батьківських прав. Рідні діти страждають через те, що ті пиячать, часом просто знущаються над своїми дітьми, морять їх голодом.
На сьогодні в районі всього дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування 172. Більшість з них – 102 дитини, перебувають під опікою. Двадцятьох прихистили у прийомних сім’ях, а п’ятеро виховуються у дитячому будинку сімейного типу. У державних закладах перебуває 45 дітей. Отож в районі переважають сімейні форми влаштування дітей.
– Як приємно бачити радість у дитячих очах і розділити її з ними, коли вони мають можливість знову жити у сім’ї, – говорить Наталія Петрівна. – У цьому напрямі постійно працюємо. На сьогодні маємо кандидатами на прийомних батьків два подружжя, які вже пройшли необхідне навчання. Більш того вони вже й познайомилися із дітлахами, яких бажають взяти до себе.
Нещодавно на комісії щодо захисту прав дітей, яка працює при голові райдержадміністрації, розглянуто заяву прийомних батьків Миколи та Тетяни Бринзи на створення дитячого будинку сімейного типу. Так вирішили самі батьки. Вони вже розширили та облаштували помешкання і бажають прийняти у свою сім’ю чотирьох знедолених дітей.
Слід додати, що до складу служби у справах дітей райдержадміністрації з грудня минулого року входить Центр соціально-психологічної реабілітації, це колишній Миколаївський притулок. В зв’язку із зміною статусу закладу, відбулися позитивні зміни в його роботі. Зокрема, удвічі зросла чисельність дітей, яких може прийняти Центр, а також подовжений термін тимчасового перебування у закладі з трьох місяців до дев’яти. Це дає змогу соціальним працівникам влаштувати дівчаток і хлопчиків у сімейні форми виховання, а не відправляти їх до інтернатів чи сиротинців.
