Літнє вам вітання, мої сонячні!!!
Середина літа надворі. Напевно, багато хто з вас уже побував на морі, озері, річці, погостював у бабусь із дідусями, а хтось просто весело проводить час вдома. Час канікул і пригод.
«Сонечко» разом з вами відзначає кожну дощову або сонячну літню днинку.
Сьогодні ви почитаєте казку, яку надіслав наш постійний читач. Сподіваюся, вона вам сподобається. Також постараємося разом порадувати когось із близьких, прикрасивши звичайну хустку фарбами з живих квітів. Ну і, звичайно, почитаємо цікавинки: адже сусідським дітям або близьким людям теж хочеться довідатися щось цікаве про найчудовішу пору року.
Подарунок від бджолиної родини – 150 кг меду
Як завжди, ця рубрика розповідає про маловідомі цікавинки. Сьогодні поговоримо про літо, канікули та… бджілок. Підкиньмо у вашу скарбничку знань іще дещицю вартих уваги фактів, любі діти.
Раніше літні місяці називалися зовсім інакше. Це зараз їх називають червень, липень і серпень… А кілька століть тому літні місяці мали зовсім інші імена. Наприклад, перший місяць наших канікул, який так швидко пролетів – червень – називався різноцвіт, а на півночі Русі – ізок. Різноцвіт – бо на полях і лугах відбувалося цвітіння всіляких яскравих квітів. Ізоком на півночі Русі називався польовий коник, яких у цьому місяці було дуже багато.
Липень і за старих часів називався так, а ще – липець. А все тому, що саме в цьому місяці цвіте липа. А ще його величали страдник, бо це була пора гарячих літніх робіт.
Серпень теж віддавна так зветься, але ще він називався жнивень і зарев. На півночі Русі – зарев – від сяйва блискавиці; на півдні серпень – від слова «серп», яким знімають із полів хліб.
Зараз улітку можна відзначити багато цікавих свят. 1 червня, мабуть, багато хто відзначав День захисту дітей. 18 липня у Сполучених Штатах Америки святкують День хот-дога, а 20 липня в усьому світі відзначається День шахіста. 13 серпня відзначають День лівші. Отож, любі діти, якщо серед ваших друзів або рідних є любителі хот-догів, гравці в шахи або лівші – сміливо готуйте подарунки й вітайте.
В XIX столітті у США у дітей не було літніх канікул у сучасному розумінні. Уявляєте?! Діти із сільської місцевості їхали допомагати батькам під час збирання врожаю, а «міські» одержували тиждень відпочинку кожні три місяці навчання. На щастя для школярів, наприкінці XIX століття про бідних дітей усе-таки подумали, і було запропоновано надати всім учням однаковий час канікул, а також подовжити канікули, щоб діти менше втомлювалися під час навчання.
Ті діти, які їздять на канікули до бабусь-дідусів, мабуть, часто стрічалися з бджілками. А чи знаєте ви, діти, що одна бджолина родина заготовлює за літо до 150 кг меду. А щодня бджоли нашої планети запилюють 3 трильйони квітів і виробляють 3000 тонн меду.
Хусточка для мами з літніх квітів
Отже, для Даринки та інших майстрят, які хочуть здивувати близьких оригінальним подарунком, пропонуємо виготовити гарну хусточку. Що в цьому незвичайного, запитаєте ви.
Давайте усе по черзі.
Для початку потрібно зібрати всілякі квіти та квіточки, листя і листячко найрізноманітнішої форми та барв. Якщо погуляти навколо дому або в парку, можна зібрати цілу колекцію цікавих травинок і суцвіть.
Після того, як усю красу зібрано, потрібно приготувати квадратний відрізок тканини. Краще, щоб вона була бавовняною. Це й буде хустка. Також приготуйте поліетилен (годиться будь-який прозорий пакет середньої щільності) і молоточок. Неодмінно візьміть у помічники когось із дорослих.
Кладемо тканину на будь-яку тверду поверхню. Зверху розташовуємо наші квіточки та листячко у тому порядку, у якому хочемо бачити малюнок. Можна заздалегідь придумати якийсь візерунок, розмістити його в центрі вашої хустки або ж по краях. Отже, приклали зібраний матеріал. Накладаємо зверху поліетиленовий пакет і легенько відбиваємо молоточком по квітах та листю. Не треба дуже бити інструментом. Для того, щоб з рослин вичавився сік, досить несильно натискати.
До речі, відбивати квіти можна й на папері. Тож листівку змайструвати у такий спосіб теж можна.
Якщо раптом надворі дощик…
…або сонечко занадто яскраво світить, можна сісти і порозгадувати загадки. У нашій постійній рубриці ми дібрали для вас найлітніші загадки!
Зеленеют луга,
В небе – радуга-дуга.
Солнцем озеро согрето:
Всех зовёт купаться ...
Без него плачемся,
А как появится,
От него прячемся.
Жаркий, знойный,
Душный день.
Даже куры ищут тень.
Началась косьба хлебов,
Время ягод и грибов.
Дни его – вершина лета.
Что, скажи,
За месяц это?
Над цветком
Порхает, пляшет,
Веерком узорным машет.
(Бабочка)
Шумит он в поле и в саду,
А в дом не попадет.
И никуда я не иду,
Покуда он идет.
Здрастуй, любе Сонечко!
Пише тобі Даша Ротар. Я живу в селі Августівці з мамою, татом і бабусею.
Я дуже люблю співати і танцювати.
Часто ми ходимо з бабусею по гриби або квіти. Приносимо додому великі букети та прикрашаємо все довкола. Мама дуже любить квіти. Вона ними завжди тішиться. Ще вона любить дивитися на метеликів.
Скоро в мами день народження. Скажи, Сонечко, чи можна подарувати мамі метеликів?
Писала бабуся Алевтина Петрівна
Відповідь від Сонечка:
Добрий день, Даринко!
Спасибі тобі за листа. Відповідаю на твоє запитання. Звичайних метеликів, які влітку літають над квітами, ловити та поміщати до коробочки не можна. Так можна дуже просто пошкодити їм крильця. У зоомагазинах продаються спеціальні метелики, яких можна дарувати. Ще ми радимо тобі почитати матеріал під рубрикою «Нашим майстрятам». Там спеціально для тебе та інших юних читачів ми пропонуємо зробити оригінальну листівку своїми руками з літнього листячка.
Здрастуйте, шановно редакціє!
Давно помітив, що на сторінках вашої газети друкуються оповідання й дитячі казки. Якось мене попросили розповісти казку про люстру. Таких я не знав, тому довелося вигадувати. Групі дітей, якій я її розповів, сподобалася. Тому вирішив поділитися з вашими маленькими читачами. Сподіваюся, їм теж сподобається.
З повагою,
постійний читач «Одеських вістей» Денис Мороз (м. Одеса)
Хрустальный Звоночек и компания
Давным-давно на огромном Хрустальном острове был расположен очень красивый хрустальный город. Назывался этот город Флеш. Жили там одни светильники. Большие и маленькие, настенные и напольные, бра и фонарики. Управляла этим городом семья хрустальных люстр. Они были очень умные и воспитанные. Папа-люстра работал главным осветителем в музее, мама-люстра – главной люстрой в оперном театре, сестра-люстра была главной люстрой в университете. И только маленький братик-люстрик нигде не работал. Звали его Хрустальный Звоночек. И когда все уходили на работу, Звоночек очень обижался, что его не берут с собой и ему надо ходить в школу, учить уроки, писать, читать.
Как-то утром Звоночек решил уйти из дома и отправиться в путешествие по миру, чтобы найти себе занятие по душе. Он отправился на пристань. Там паромщиком работал старый прожектор. Когда-то он был главным военным прожектором на большом военном корабле, а теперь вышел в отставку.
– Ты куда собрался, Звоночек?
– Уезжаю я, дядя Прожектор, далеко уезжаю...
– А для чего?
– Понимаете, дядя Прожектор, мой папа работает в музее, мама – в оперном театре, сестра – в университете. Они умные, их уважают, их выбрали управлять городом. Только меня никто не замечает, не уважает. Никому я не приношу пользы. Я решил уплыть с острова на вашем пароме и найти свое место в жизни.
Прожектор ненадолго задумался и говорит:
– А ведь тебе не нужно никуда уплывать.
– Почему? – спросил Звоночек.
– Ты знаешь, из чего мы сделаны?
– Да, из волшебного стекла.
– А как делают волшебное стекло, знаешь?
– Нет.
– В больших темных пещерах есть специальный камень. Его там добывают, перетирают в порошок, расплавляют и получают наше волшебное стекло. Только живет в этих пещерах один противный хорек. Он тихонько подкрадывается к шахтерам в темноте и больно бьет работников палкой. Шахтеры пугаются и разбегаются. Поэтому давно уже никто не добывал там специальный камень.
– Я помогу им, дядя Прожектор, – закричал Звоночек и побежал к темным пещерам.
Когда он подбежал к ним, то увидел, как много шахтеров сидят рядом и плачут от страха, потому что их испугал противный хорек.
– Я помогу вам, шахтеры, – закричал Звоночек и вошел в пещеру.
В ней сразу стало светло. Работяги увидели хорька-хулигана и выгнали его. Затем они весело принялись добывать специальный камень для волшебного стекла.
С тех пор Хрустальный Звоночек каждое утро заходил с шахтерами в пещеру и выгонял противного хорька. Его очень уважали в городе. Ведь он приносил пользу людям, освещая шахту и прогоняя злого хулигана, который мешал добрым рабочим. Родители им очень гордились, так как он сам решил совершать добрые дела. А за то, что Прожектор дал хороший совет, Звоночек купил ему мороженое.
Вот так ребята, всегда помните, что нужно быть воспитанными и послушными. Старайтесь помогать людям и не забывайте тех, кто помог вам.
Як і колись, чекаємо на ваші листи, дорогі діти. Розкажіть, як проводите літні дні, чим захоплюєтеся, що нового довідалися, чи з'явилися у вас нові друзі. Наша адреса та сама: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83. Редакція газети «Одеські вісті», для «Сонечка».
