Життя, віддане науці

20 (19-го за часом у США) серпня минуло 45 років від дня смерті відомого астрофізика, одесита Георгія Гамова, який є автором теорій «Великого вибуху» і альфа-розпаду, а також розгадки генетичного коду людини. Георгій Антонович також був яскравим і невтомним популяризатором науки.

Його називають американським і російським вченим. Хоча відомий астроном 

І. Шкловський із цього приводу сказав так: «Нікому не спаде на думку називати Шаляпіна французьким співаком, а Рахманінова – американським композитором. З якого ж дива ми мусимо віддавати «їм» Гамова?»

Вперше я почув це прізвище будучи студентом першого курсу фізичного факультету Одеського університету ім. І.І. Мечникова від декана Михайла Миколайовича Чеснокова, який мав честь особисто зустрічатися з відомим земляком 1966 року під час стажування в США.

Народився Гамов 4 березня 1904 року в Одесі у сім’ї вчителів у будинку № 17 по вулиці Херсонській, нині Пастера. Тут же була приватна жіноча гімназія О.В. Кандиби (зараз школа № 105), де викладала географію його мама – Олександра Арсеніївна Гамова-Лебединцева. Вона також читала історію та географію в жіночій гімназії Софії Відинської по вулиці Новосельського, 31 (зараз школа № 50). Була нагороджена за педагогічну діяльність золотою медаллю. Та коли Юрі (так хлопчика називали в дитинстві) минуло 9 років, мама померла. 

Дід Арсеній Лебединцев (Лебединець) був митрополитом, настоятелем Одеського кафедрального Спасо-Преображенського собору. В цьому храмі й хрестили Георгія. Його двоюрідний брат, Всеволод Лебединцев, навчався астрономії у відомого італійського вченого Скіапареллі. Там приєднався до руху нігілістів. Повернувшись до Росії, взяв участь у замаху на царського міністра юстиції і був засуджений до страти. Рідний дядько Гамова, Петро Гаврилович, відомий тим, що служив у Києві панахиду над труною Тараса Шевченка, коли прах Кобзаря перевозили на перепоховання до Канева.

Батько майбутнього видатного вченого Антон Гамов був учителем російської словесності в гімназіях Одеси. Серед його відомих учнів – Лев Троцький (Бронштейн). Рідні по батьковій лінії були кадровими військовими. Наприклад, дід служив комендантом Кишинева. Батькові брати брали участь у першій світовій війні, потім воювали проти радянської влади. Одного з них розстріляли в Криму, другий залишився в Кишиневі.

Після смерті матері всі турботи щодо виховання хлопчика лягли на плечі батька. Той зацікавив сина музикою, водив до оперного театру, стежив за літературною освітою, подарував мікроскоп і телескоп. 

У 1913 році батько віддав сина до реального училища В. Жуковського, що ташувалося на Херсонській вулиці, 26. Там хлопець провчився 7 років. У 1921 році Георгій вступив на фізико-математичний факультет Новоросійського (Одеського) університету, де його викладачами були фізики Микола Кастерін та Ігор Тамм. Одночасно Гамов підробляв обчислювачем в Одеській астрономічній обсерваторії. Після розформування Одеського університету юнак перевівся до Петроградського, де читав лекції професор Олександр Фрідман – автор теорії нестаціонарного (розширеного) Всесвіту, яка зацікавила молодого фізика з Одеси. Серед його однокурсників було багато відомих у майбутньому вчених: Лев Ландау, Дмитро Іваненко, Віктор Амбарцумян.

У 1928 році, після захисту дисертації, молодого вченого посилають на стажування до Геттінгенського університету – провідного центру розвитку квантової механіки. Тут він написав свою першу широко визнану в науковому світі дослідницьку працю – про потенціальний бар’єр атомних ядер. Виведена Гамовим формула обґрунтовувала можливість хвилево-механічного проникнення. Це відкриття стало початком теоретичного обґрунтування альфа-розпаду ядер і зробило вченого світовою знаменитістю.

У березні 1932 року Гамов за пропозицією В. Вернадського був обраний членом-кореспондентом АН СРСР (наймолодшим в історії академії). 1934 рік став переломним в житті видатного вченого – перебуваючи разом з дружиною в Брюсселі на Сольвеєвському конгресі, він відмовився повертатися до Радянського Союзу, за що був викреслений зі списків АН СРСР (відновлений лише 1990 р., посмертно).

Американські колеги Гамова доклали чимало зусиль, щоб влаштувати його в Штатах. Він став професором столичного університету Дж. Вашингтона, де пропрацював понад двадцять років. Останні 12 років життя він – професор Колорадського університету. Помер Гамов 20 серпня 1968 року. Понад три десятиліття він провів на Американському континенті, повністю реалізувавши юнацьку мрію – подорожувати світом і займатися фізикою. Не варто, однак, думати, що життя Гамова на Заході складалося безтурботно і його завжди оточувало загальне шанування. У такому делікатному питанні, як науковий пріоритет, ситуація довкола його постаті була доволі складною.

Через півроку відзначатиметься 110 років з дня народження Георгія Гамова. В Одесі на його честь установлено меморіальну дошку – на фасаді головного корпусу університету імені І.І. Мечникова. У Малиновському районі міста є сквер Георгія Гамова. Рішенням Міжнародної астрономічної спілки його іменем названо один із кратерів на Місяці.

Василь ВЕЛЬМОЖКО, вчитель фізики та астрономії Одеської школи № 105

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті