Відкриваючи таємниці моря, або Як на допомогу приходить… дайвінг

Як ми вже повідомляли, наукове судно «Auguste Piccard» виходило в район Кінбурзької коси для проведення екологічного моніторингу стану Чорного моря. Після повернення додому, в Одеській філії Інституту біології південних морів імені А.О. Ковалевського Національної академії наук України (ОФІнБПМ) почалася робота з вивчення зібраного матеріалу. Про перспективи використання нової інформації розповідає керівник ОФІнБПМ, доктор біологічних наук, професор Б.Г. Александров.

– Борисе Георгійовичу, дана експедиція стала унікальною завдяки об’єднанню зусиль приватної структури «Центр морських експедицій», яка придбала судно «Auguste Piccard», вашого інституту, ТОВ «Нерум», двох громадських організацій – громадської ради при облдержадміністрації та центру сталого розвитку України. Та й побували ви на території Чорноморського біосферного заповідника НАН України, що існує з 1927 року.

– Справді, «Центр морських експедицій» придбав катамаран для розвитку дайвінгу, що стає усе більш популярним. Але можна один-два рази опуститися на дно в тому самому місці, подивитися на затонулі судна, вивчити, наскільки безпечно запливати на них, а далі стане нуднувато. Потрібно шукати якісь нові заняття. От ми й запропонували любителям підводних занурень взяти участь у наших наукових дослідженнях. Тим більше, що між плавучими конструкціями катамарана «Auguste Piccard» водолазам зручно опускатися під воду зі спеціальним спорядженням.

– Які завдання ви ставили перед собою в цьому рейсі?

– За допомогою підводної камери та легководолазної техніки останні п’ять років ми здійснюємо ландшафтне картування морського дна. Цього разу ми обстежили стан донних поселень між Дніпро-Бузьким лиманом і Тендрівською затокою. Водолази поринали вглиб з камерою, оснащеною лазерними покажчиками. На кожній дослідній станції плавці робили відеозйомку дна на 100-метровій дистанції. При цьому лазерні покажчики відзначали в кадрі півметрову ширину облікової площі, яка становила, відповідно, 50 квадратних метрів. У цих смугах бралися проби ґрунту в місцях згущення водоростей і без них, підраховувалися риби, що потрапляють у поле зору, молюски. Крім донних відкладань, бралися також проби планктонів. Адже майже всі донні тварини мають личинок, що населяють водну товщу.

– Про що це може розповісти фахівцеві?

– Наприклад, що цього року буде мало мідій і багато рапан, або навпаки.

Є ще одна тема, якою ми впритул займаємося. Вона пов’язана зі штормовими викидами.

– Ви маєте на увазі гори водоростей, рибок, мідій, що залишаються після шторму на пляжах?

– Це величезна концентрація живого корму. У зонах таких викидів зустрічаються як водні, так і наземні тварини – риби, краби, птахи. Вони починають швидко розтягувати усе, щоб швидше утилізувати наслідки шторму. 

Наше узбережжя звивисте, з бухтами. На ньому встановлено п’ять гідрометеорологічних постів, які щодня вимірюють швидкості вітру. За їхніми даними можна відзначити зони, де вітрові навантаження більші. Отже, там повинні залишатися сліди від штормових викидів.

За два дні до експедиції ми взяли проби в Іллічівську та на 16-й станції Великого Фонтану. В експедиції – на Кінбурзькій косі, опрацювавши результати, зможемо порівняти отримані дані.

– Борисе Георгійовичу, які ще новації можна запропонувати любителям дайвінгу, крім участі в наукових дослідженнях?

– В Одеських ресторанах пропонують новозеландських мідій або наших, але зібраних браконьєрським способом. А їх можна і необхідно вирощувати у нас. Як і водорості, з яких одержують агар-агар. Такі перемовини ми вже ведемо. Адже якщо говорити про розвиток підводного туризму, то поки що його любителям доводиться вирушати на Червоне море. Там дуже цікаво спостерігати за різними живими істотами на підводних рифах, ловити рибу або мідій, яких одразу запропонують приготувати за різними рецептами. Аналогічні проекти цілком успішно можна реалізувати і в нас.

До речі, один з підприємців вже випускає бульйон з мідій та рапан. Він підвищує імунітет і корисний людям, що хворіють на цукровий діабет. Розвиток фермерства з вирощування мідій не лише дозволить відновити запаси цього молюска, що знижуються, але й суттєво поліпшити якість водного середовища в прибережній зоні моря, адже мідії – потужні біофільтратори. Одна невеличка мідія довжиною 2-3 сантиметри за добу фільтрує до 6 літрів води, а середній колектор на фермерському господарстві нараховує 2-3 тисячі молюсків. Уявляєте, яка потужна очисна система може вийти!

Що ж, усе сказане Борисом Георгійовичем суттєво розширює наше уявлення про те, як повинні провадитися дослідницькі роботи на морі, і що можна зробити для збереження тварин і рослин, які живуть у ньому. А також підтверджує втішний факт: в Одесі знайшли нову, досить багатообіцяючу форму співпраці науки і любителів дайвінгу, що стає усе популярнішим. Чекаємо від них нових пропозицій.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті