Не можна не оцінити креативність і організаторську сміливість Ізмаїльського історико-краєзнавчого музею Придунав’я, що наважився надати головну залу своєї установи під незвичайну виставку. Спорт і люди спорту, краса людського тіла, концентрація фізичних і духовних сил у момент напруги – ось що закарбували фотографії, що належать до останніх п’ятьох десятків років. На них – перший майстер спорту повоєнної, радянської, Бессарабії, фронтовик Петро Мітакі, його учні – майстер спорту СРСР з важкої атлетики Валерій Кічук, Михайло Каїрбеков, відомі борці брати Володимир і Сергій Лапшини (останній – чемпіон світу-2014 із самбо серед ветеранів), Іван Папушенко (ще й плавець-екстремал), Іван Дога.
Майстер спорту з легкоатлетичного багатоборства Олександр Чадаєв суперничав за місце у збірній СРСР із самим Миколою Авіловим, рекорд світу Галини Чистякової зі стрибків у довжину (7 м 52 см) не перевершений досі, а Олена Говорова стала призеркою Олімпійських ігор 2000 року в Сіднеї. Обидві стрибунки – вихованки заслуженої тренерки України, почесної громадянки Ізмаїла Тетяни Мардашової. Просто під час підготовки виставки поліпшив своє досягнення в потрійному стрибку і з результатом 16 м 10 см став другим на легкоатлетичному чемпіонаті в Києві ще один вихованець Тетяни Іванівни – Андрій Станчев… Метання диска і штовхання ядра на старих знімках ми бачимо у виконанні Алли Тебенькової і Валерія Мессойліді. Разюче спортивне довголіття демонструють бігуни – Іван Арнаут і марафонец Георгій Мітев. На легкоатлетичному пробігу по ізмаїльському проспекту видно керівників міста.
Поруч – фотосвідчення того, що в минулому столітті в Ізмаїлі були не тільки акробатика (зокрема естрадна) і спортивна гімнастика, але й бодібілдинг, патріархом якого став батько міського голови Ізмаїла Андрія Абрамченка В’ячеслав Олександрович.
На старому фото потомствений будівельник Олександр Кривошеєв виконує вправу на кільцях, а поруч на знімку – його онук Олександр Спіркін, гравець юнацької команди БК «Хімік», в акробатичному стрибку ловить баскетбольний м’яч.
Той же Валерій Кічук є майстром спорту СРСР із морського багатоборства. А Борису Григор’єву, що перемагав на спартакіаді придунайських країн, не було рівних на Дунаї у метанні швартової мотузки.
На старих знімках ми бачимо працівників пароплавства й порту Олександра Шубіна, Валерія Мамакова, Володимира Варюшкіна, Володимира Ткача…
Наші шанувальники футболу свого часу мали змогу поспілкуватися з Валерієм Лобановським і побачити на своєму стадіоні гру київського «Динамо» з ізмаїльським «Дунайцем». Фотографії розповідають і про ті роки, коли майстер спорту міжнародного класу Геннадій Румянцев перемагав у матчевій зустрічі СРСР-США. Тут же і його тренер Василь Бондаренко, і молодий вихованець заслуженого тренера України Румянцева Майк Стиценко, який 2014 року став призером юнацького чемпіонату Європи з боксу.
Міський голова Ізмаїла, відкриваючи експозицію, говорив про живу спортивну традицію міста. Мова зайшла про продовження будівництва Палацу спорту, про створення музею спорту або, для початку, спортивного клубу. Для когось відкриття виставки було зустріччю з молодістю, для когось – з історією спорту. І для всіх – із друзями, з авторитетними людьми, з керівниками міста.
І, звичайно, – з Валерієм Мессойліді, відомим придунайським спортсменом (до речі, постійним автором нашої газети), якому свого часу корилися і штанга, і гімнастичні снаряди. Його працею були зібрані й підготовлені до експонування знімки. Валерій Мессойліді – член Асоціації спортивних журналістів України та Міжнародної асоціації спортивної преси, лауреат конкурсу АСЖУ. Виставка – своєрідний звіт журналіста про роботу й одночасне освідчення в любові до друзів спортивної юності, теперішніх читачів, свого краю і – самого спорту.
