Вийшли у світ ліричні збірки віршів Олександра Куцого «Души моей живое слово», «Шарапанівські світанки» і книжка для дітей «Ода пчелке – Божьей угоднице». 

Олександр Артемович Куций – юрист, у минулому працівник органів внутрішніх справ, податкової інспекції, Генеральної прокуратури, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України. Поезія – невід’ємна частина його душі. У віршах автора проявляється любов до рідної землі, до батьківського краю. У них прослідковується бунтарський дух творчості Тараса Шевченка. Вони наповнені філософським змістом, роздумами про вічне, про добро та зло, про божествене начало в душі людини, про пам'ять. Усі три книжки побачили світ у видавництві «Фенікс».

Кажуть, поетами не народжуються. Творчість О.А. Куцого спростовує цю тезу. У Шарапанівських степах на Вінничині «у полі під копицею» пекучого серпневого літа народився хлопчик, який пізніше оспівав своє рідне село у віршах:

Шарапановское небо,

Ты – как россыпь васильков,

А к ночи зернистым хлебом

Твой мне звездится покров

(«Я оду Шарапановке пою»)

Окремо хочу сказати про Олек­сандра Артемовича як про майстра мови, слова, поетичних образів і символів. Він добре зберігає позиції ритму, мовлення та української культури. Гадаю, це відбувається тому, що внутрішній стан автора і його внутрішня культура проектують стан душі невтомного романтика, у кому живе бунтарський дух, невичерпна енергія, почуття споглядання, творення та безумовна любов: любов до родини, до країни, до життя, до Бога. І як гасло звучать слова вірша «Хай будуть добрими думки»:

Ніколи не кажіть, що вам погано

І що у вас не склалося життя.

Бо слово і думки наносять рани, 

Збудити можуть лихо з небуття.

Істину та відповіді на багато які питання він знайшов у Святому Письмі – книзі, яка стала частиною його душі, путівником по життю, радником і помічником у складних справах:

Держу в руках Писание Святое,

К нему благоволит моя душа…

(«Держу в руках 

Писание Святое…»)

Поезія Олександра Артемовича повна філософського змісту. Тут міркування про добро та зло, про користь і шкоду, про заповіді Божі, про шляхетність і честь:

За  все в житті платити треба:

Що ти посієш – те й пожнеш.

Господь завжди все бачить з неба,

Його очей ти не минеш.

Живіть у злагоді і мирі,

Цінуйте кожну мить життя,

До всіх, мов рідних, будьте щирі, –

І вам не буде забуття

(«За все в житті 

платити треба»)

Тож шанувальники поезії одержали прекрасні подарунки. Сьогодні це трапляється не часто.