Вчитель історії НВК «ЗОШ І – ІІІ ступенів-гімназія», що в смт Любашівка, заслужений вчитель України Валерій Миколайович Бондаренко рятує від зникнення старовинні рушники та інші предмети вжиткового мистецтва. Разом зі своїми учнями – членами краєзнавчого гуртка «Джерельце» – він перетворив кабінет історії на справжнісінький історико-краєзнавчий музей.
Найбільшу та найвагомішу частину експонатів складають вишиті рушники, що їх дослідники народних ремесел називають полотняним літописом українського народу. Тут експонуються понад 200 метрів помережених візерунками полотнищ. На жаль, цілих рушників у шкільній колекції не так вже й багато. Її основу складають фрагменти, врятовані Валерієм Миколайовичем та школярами від знищення.
– Через мереживо дівчата і жінки передавали свої мрії, бажання та побажання, – говорить Валерій Бондаренко. – Вишитий рушник для нашого народу – справжній оберіг, до якого ставилися як до святині.
Вчитель продемонстрував рушник кінця XIX століття, вишитий з нагоди весілля. Є рушник румунського солдата, який так тікав у березні 1944 року з села Кричунове, що забув його на образах. Найбільше витворів народного мистецтва відносяться до 50-70 років минулого століття, коли полотно мережилося не тільки чорними й червоними нитками, а й усім веселковим різнобарв’ям.
Рушникова колекція випромінює позитивну енергію, адже у кожному візерунку сконцентровані найкращі мрії, прагнення до миру, до злагоди, до любові. Саме в цьому найбільша цінність даної колекції.
Валерій Миколайович мріє про справжній дім для рушників. Обнадіює, що голова районної ради Сергій Паровик, депутати обласної ради Анатолій Артеменко та Олександр Бондаренко, члени благодійного фонду «Рідний край» пообіцяли спорудити на шкільному подвір’ї краєзнавчий комплекс «Українська садиба», заклавши торік на місці майбутнього будівництва камінь.
