З 1 вересня цього року Україна перейшла на цифрове телебачення, відключивши аналогове. Про це заздалегідь повідомлялося майже у всіх ЗМІ. Велася інформаційно-роз’яснювальна робота про те, що населення може обрати для себе той вид прийому телетрансляцій, яким їм зручний – кабельний, супутниковий чи цифровий. Тут, справді, кожен вирішував, як йому зручніше, комфортніше.
Готувалися до відключення аналогового телебачення і жителі Великої Михайлівки. Для тих, хто вже користувався кабельним чи супутниковим телебаченням, великої проблеми не виникало. А ось ті, хто користувався аналоговим, а це переважно малозахищені верстви населення, в основному пенсіонери, яким в умовах сьогодення доводиться рахувати кожну копійку, повинні були обирати. Серед тих, хто мав обирати – родини Перчеклій, Вальвакових, Ендзевич та інші. Порахувавши скільки коштів потрібно сплатити за підключення та користування кабельним телебаченням, вирішили, що дешевше придбати тюнер та антену і перейти на цифрове ТБ. Тим більше, що Національна Рада України з питань телебачення і радіомовлення обіцяла високу якість телетрансляції та покриття по всій території України.
Закупивши необхідне обладнання, люди спокійно, з вірою у те, що матимуть кращу якість трансляції та можливість дивитися більше каналів (держава ж бо обіцяє!) чекали 1 вересня. Але сталося не так, як гадалося – як і було обіцяно, з початком осені аналогове телебачення вимкнули, а ось отримувати сигнал цифрового телебачення отримали можливість не всі. Немає його і у Великій Михайлівці. Люди придбали необхідне обладнання, витратили немалі, як для мінімальної пенсії, гроші, а дивитися телевізор не можуть.
Група мешканців райцентру зверталася з цього приводу з листом до Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення, ходили на прийом до голови Великомихайлівської селищної ради Тетяни Жарської, телефонували на відповідні «Гарячі лінії», але позитивного результату не отримали. Єдине, що обіцяли на «Гарячій лінії», що Велика Михайлівка буде підключена до цифрового телебачення у 2019 році. А коли саме, адже у році 12 місяців, відповіді дати не можуть.
Це по-українськи – спочатку вимкнути те телебачення, яке працювало, а вже потім думати над тим, щоб новий сигнал покривав всю територію країни.
Погодьтеся, що у 21 столітті жити без телебачення - це дикунство! Може, завтра назад, як первісні люди, підемо жити в печери?!
Шукати правди жителі Великої Михайлівки прийшли й до голови районної державної адміністрації В’ячеслава Райчева. Побували на особистому прийомі та написали письмове звернення з проханням посприяти у вирішенні даної проблеми. Очільник району обіцяв свою підтримку і допомогу. Проте як швидко жителі Великої Михайлівки та мешканці сіл Полєзне, Стоянове, Великокомарівка, Новопетрівка, Новоселівка, Тростянець отримають можливість приймати цифровий сигнал та дивитися телевізор, на жаль, залежить не від райдержадміністрації. Адже над питанням переходу на цифрове радіомовлення разом з Національною радою працюють Держкомтелерадіо, Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення, ДП «Український державний центр радіочастот», ТОВ «ЗЕОНБУД» та підгрупа у складі представників медіа груп «Інтер», «1+1 медіа», ПАТ «НСТУ». Хто з них недопрацював – невідомо, але ж жителям, які не мають можливість дивитися телебачення від цього не легше! Ось і виходить, що хотіли як краще, а вийшло як завжди…
Від редакції:
Наступного тижня ми з'ясуємо, чому частина Великомихайлівського району та інші населенні пункти Одещини залишилися без національного телевізійного покриття. Відповідь ви дізнаєтеся зі шпальт нашого найближчого суботнього номера.
