Одеська журналістка Оксана Піднебесна – уродженка селища Зеленогірське, що на Любашівщині. Щоразу, коли на її малій Батьківщині відбуваються цікаві події чи мистецькі заходи, вона поспішає зняти про них репортажі, щоб якнайшвидше поділитися у мас-медіа цікавими новинами зі своєю аудиторією. Днями Оксана побувала у Любашівці, щоб висвітлити перебіг першого на Одещині фестивалю «Безмежність української книги». Користуючись нагодою, попросив її поділитися своїми думками стосовно роздержавлення мас-медіа:
– Останні 10 років я працювала на Одеському державному телебаченні. Після тривалих реформ воно таки стало Суспільним, хоч фінансується з держбюджету, але принципи журналістики, незалежного медіа, яке працює в інтересах людей, впроваджуються, і це мене дуже радує. Торік я брала участь у низці семінарів і тренінгів на Суспільному, бо очолювала команду суспільно-політичного напрямку на Одеській філії. Нашими лекторами були провідні журналісти радіо «Свобода» та «Голосу Америки». З вдячністю пригадую насичені подіями дні навчання, бо випала чудова можливість опанувати нові підходи до подачі матеріалу. Вони були настільки корисними, що й зараз (вже півроку не працюю на ТБ) використовую в своїй роботі принципи Суспільного. І зважено висвітлюючи конфлікти, проблемні ситуації, не стаючи на чийсь бік, завжди питаю себе: а чи буде це потрібно глядачам, читачам і т. д.
Якщо чесно, то дуже сумую за телебаченням, але життя рухається вперед. У мене, як то кажуть, з’явилися нові творчі горизонти. Останні півроку працюю консультантом з комунікацій Одеського регіонального відділення Асоціації міст України. Ми з колегами буваємо в різних куточках області, «допомагаємо» впроваджувати децентралізацію, створювати ОТГ в Одеській області, зміцнювати місцеве самоврядування. А я про все це пишу, висвітлюю в статтях, знімаю репортажі. І завжди ловлю себе на думці: от гарна тема для телебачення, але не забуваю про те, щоб було не тільки правдиво, а й цікаво. Одночасно працюю і в незалежному ЗМІ, а те, що воно ні від кого не залежить, я вам гарантую, бо фінансування у нас майже ніякого нема! Це медіакомпанія «Студія і», де я публікую чимало цікавого і переконуюсь, що електронні ЗМІ читають і бачать не гірше, ніж телебачення. У цьому переконалась, коли публікувала резонансні матеріали, приміром, новину про те, як вчителі святкують свято з алкоголем на столах, чи про непрацюючий морг в Любашівці, через що люди возили небіжчиків на власних автівках в інший район. Отакі речі набирають тисячі переглядів, репостів, розлітаються миттєво, ну а в нас росте трафік сайту.
Мене, з одного боку, це надихає, бо це означає, що я натрапила на дуже чутливі й потрібні теми для людей, а з іншого боку - зростає ступінь відповідальності, бо дуже бережемо ту довіру, яку отримали від читачів і не маємо права їх зрадити.
Тому, коли говорити про «вільне плавання» ЗМІ, я переконана, що в цьому велика перевага. Медіа, які «не лягатимуть» під владу, олігархів, місцеві еліти, а працюватимуть в інтересах людей, для яких вони пишуть, безумовно, отримають високий ступінь довіри. І це головне.
