Малі ріки волають про допомогу

Невтішна екологія малих річок Причорномор’я може призвести до непередбачуваних наслідків. Щодня водойми забруднюються різним непотребом, що негативно впливає на чистоту води, її флору і фауну. Непоправної шкоди завдає їм і злочинна діяльність надрових браконьєрів, які прямо на берегах влаштовують кар’єри, видобуваючи пісок, глину або ракушняк. 

Найперше це стосується річки Великий Куяльник, яка поки що живить своїми водами майже напівмертвий Куяльницький лиман. Його різке обміління спричинене неконтрольованим використанням водостоку степової річки через несанкціоновані загати, дамби і ставки. За даними Одеського державного екологічного університету, отриманими в 2010 році, в басейні річки Великий Куяльник існує близько 135 штучних водойм (ставки, водосховища), кар’єрів, копанок. Їх загальний об’єм 15,6 млн. м3, а площа водної поверхні – 6,26 км2. 

Великий Куяльник зароджується на південно-східних схилах Подільської височини. Довжина річки — 150 км, і в’ється вона через Подільський, Ананьївський, Ширяївський та Іванівський райони. Її живлять близько 40 річечок та струмків протяжністю  280 км. Значний вплив на зменшення стоку річки Великий Куяльник має природне замулення її русла. Та головну небезпеку створюють незаконні кар’єри, видобуток  піску у верхів’ях лиману, перекриття дамбами малих річок, що впадають у нього, внаслідок чого порушується гідрологічний режим усього Куяльницького басейну.  

Чи не найбільш невтішна екологічна ситуація навколо лиману трапилася більше десяти літ тому, коли незаконний видобуток корисних копалин досяг свого апогею. Одними з перших на сполох забили козаки і старшини Чорноморського гайдамацького з’єднання, які спільно з активістами природоохоронного руху розпочали багаторічну боротьбу з «генералами піщаних кар’єрів». Наприкінці грудня 2008 р. ними було виявлено незаконний кар’єр між с. Северинівка Іванівського та с. Нова Кубанка Комінтернівського районів. Щоб зручно транспортувати крадене, «піщані вандали» пересипали дамбами річку Великий Куяльник, перепинивши потік води у лиман аж на три місяці. Під тиском громадськості і ЗМІ кар’єр закрили. Проте нова копальня вигулькнула неподалік Адамівки, де ті ж самі «підприємці» уже під виглядом будівництва ставка, на який не було оформлено дозвільно-погоджувальної документації, встановили земснаряд і цілодобово намивали пісок. Внаслідок цього у селянських криницях зникла вода, а русло річки, без того зневоднене спекотним літом, втратило останню воду і майже пересохло. 

Через кілька років місцевій владі таки вдалося знести одну з незаконних дамб, що простояла більше 10 років. Тоді чиновники запевняли, що мають намір повністю розчистити русло річки і поглибити дно, щоб вода повернулася до лиману.  

2011 року, підсумовуючи багатолітню боротьбу з нечистоплотними ділками, які намагалися  знищити безцінну екосистему Куяльницького лиману та прибережних схилів, козацькі активісти підрахували, що незаконні піщані кар’єри на території Іванівського району розроблялись під прикриттям близько двох сотень чиновників і правоохоронців.

…На жаль, незаконний видобуток піску відновився кілька років тому. Директор національного природного парку «Тузловські лимани» Іван Русєв, який про це розповів ЗМІ, підкреслив: «У той час, коли хтось намагається хоч якось допомогти зневодненому Куяльницькому лиману, жадібні люди знову протиправно відновили роботу незаконних кар’єрів на схилах Куяльника в районі села Северинівка. Вони знову «воскресили» дамбу через всю заплаву річки Великий Куяльник нижче Северинівки, тим самим повністю перекривши і заблокувавши стік і так вже знівеченої річки».

У межах регіональної програми порятунку Куяльницького лиману в травні 2018 р. експедиція Науково-експертного центру моніторингу довкілля Одеського державного екологічного університету здійснила гідро-екологічне обстеження стану водотоків і водойм, гідротехнічних споруд та якості води в басейні річки Великий Куяльник. Отримані результати дозволять розробити експертні рекомендації щодо відновлення природного стоку води річки, стабілізації гідрологічного режиму та збереження лікувальних ресурсів Куяльницького лиману, щоб занедбане нині цілюще водоймище не стало соромом для усієї України. 

Принагідно додамо, що окрім Великого Куяльника, потребують прискіпливого вивчення і захисту та очищення річки Тилігул, Чичіклія та їхні притоки.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті