До початку реформування в аграрному секторі економіки Андрій Петрович ВИСОКИЙ завідував досить солідним свинокомплексом. Під його опікою було понад 14 тисяч голів свиней, щорічно виробляли по 1000 тонн м’яса. А колгосп, членом якого був Андрій Петрович, мав 5000 гектарів ріллі, племінні ферми.

Коли на засіданні правління зайшла мова про розпаювання земель і вільне визначення долі своєї частки, А.П. Високий вирішив виділитись в окреме господарство. Знаючи його хазяйновитість, організаторські здібності, до нього побажали приєднатися ще 240 осіб. А це земельний пай – 1000 гектарів ріллі та майновий – 2 млн 300 тис. грн. Треба було добре подумати, перш ніж взяти на свої плечі таку ношу. Не одну ніч розміркував, радився з сім’єю, та остаточне слово було за ним. І він сказав його: “Так”. Таким чином, народилось фермерське господарство “Основа-2”.

Тоді на базі колгоспу “Зоря комунізму” утворилось 12 нових агроформувань. Минуло 6 років. Випробування часом витримали лише два: “Основа-2” та “Любашівська зоря”.

При зустрічі з А.П. Високим найперше поцікавилась, як йому вдалось не тільки не допустити розвалу господарства, а навпаки зміцнити його.

- Сільськогосподарське виробництво має два крила: рільництво і тваринництво. Якщо одне з них загубити, то й інше з часом перестане існувати. Тож зразу після реєстрації “Основи-2” ми вирішили розвивати обидві галузі, - сказав Андрій Петрович.

Нині тут є 250 голів ВРХ, з них 95 дійних корів. І ще, як сказав фермер: “Маємо 300 голів свиней для господарських потреб”.

Хоч більшість аграріїв нині говорять про те, що тваринництво збиткове, в “Основі-2” його скорочувати не збираються. По-перше, ця галузь – своєрідний внутрішній кредитор господарства. Лише від реалізації молока впродовж всього року в касу надходить свіжа копійка. Щоденно тут виробляють по 500 літрів молока, відправляють його на Троїцький молочний завод, який платить по 90 коп. за 1 літр. Цього вистачає, щоб щомісячно платити заробітну плату і розраховуватись за електроенергію. Стосунки з переробниками склались добрі, по-справжньому партнерські. Торік завод встановив на фермі охолоджувач молока, що дає змогу в будь-яку пору року одержувати якісну продукцію. По-друге, завдяки тваринництву підживлюють грунт та дотримуються сівозміни. Адже 30 відсотків орних земель займає кормова група, а це добрі попередники під озимі. Залишають тут і 10 процентів справжнього чорного пару (добре угноєні і вчасно оброблені поля, що відпочивають від посівів). Торік був неврожайним, та це не відбило охоти до роботи. Нині в господарстві є 500 гектарів озимих, які в зиму ввійшли в хорошому стані. Всі інші площі виорані, відведені під цукрові буряки вирівняні. Техніка до весняно-польових робіт повністю готова, закуплене й перевірене в районній насіннєвій лабораторії насіння ярих культур.

Вести таке велике господарство досить непросто. Тим паче, що серед орендодавців 60 відсотків - пенсіонери, з якими, до речі, розраховуються вчасно. За земельні та майнові паї в основному дають натуроплату (пшеницю, цукор, борошно, крупи, олію). Як же вдається все встигати?

- Керівник фермерського господарства - не голова колгоспу. Адже ти відповідаєш і за долю людей, які тобі довірили свої земельні та майнові паї. Єдиний метод, щоб все встигнути, треба рано вставати і пізно лягати. В сільському господарстві інакше не можна, - говорить Андрій Петрович. – А ще люди, на яких ти можеш покластись. Хотів би відзначити особливу старанність доярки Ольги Романівни Сухолітко, механізатора Олександра Вікторовича Чаплигіна, інженера Олександра Миколайовича Богданова, агронома Володимира Анатолійовича Солом’яного.

До речі, Андрій Петрович не тільки сам трудиться, а й залучає своїх дітей. Син Олександр працює бригадиром тракторної бригади і навчається в Одеському аграрному університеті, донька Оксана – бухгалтером. Найменша Наталка – студентка, майбутній економіст. Та й сам А.П. Високий постійно поповнює багаж своїх знань. Недаремно його обрали головою ради сільгосптоваровиробників району.

Мислить він широкомасштабно. Запропонував, наприклад, створити асоціацію фермерських господарств. Маючи таку організацію, можна було б спільно завозити пальне, добрива тощо. Це було б і дешевше, і вигідніше. Не стоїть Андрій Петрович осторонь соціально-економічних питань. Хоч його господарство базується на приватній власності, він, чим може, допомогає Любашівській школі № 2, дитсадочку “Сонечко”. На свята робить подарунки (продуктові набори) ветеранам. Слід сказати, що й школа, якщо треба, допомагає “Основі-2” в обробітку просапних.

У А.П. Високого є ще одна характерна риса. Він дбає про майбутнє. За період свого фермерства придбав два трактори, побудував літній табір для корів, зерносховище та майстерню по ремонту сільгосптехніки, планує в наступному році купити обладнання для олійні.

Багато з того, про що ми говорили з А. П. Високим, залишилось в журналістському блокноті. Але й цього досить, щоб пересвідчитись, що Андрій Петрович справжній господар, а його “Основа-2” має майбутнє.