При вході до цієї школи запам’яталася дата “1936 р.”. Це – рік народження Савранської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступеня. Поряд правила етикету для учнів, де сказано, до кого треба звертатися на “ти”, а до кого на “ви”. До речі, в комп’ютерному класі стало цікаво, а яке ставлення у савранських старшокласників до цієї техніки.

- Нормальне, - говорить викладач інформатики і обчислювальної техніки Віталій Миколайович Розгон. – Всі необхідні знання і навички вони отримують.

Викладач за вдачею стриманий і небагатослівний. На відміну від інших не нахвалює свій комп’ютерний клас, де і просторо, і затишно. Мовляв, самі дивіться та й оцінюйте. А ще краще поговоріть з дітьми. Що я й зробила.

Юлія Склярук, випускниця цього року, одна з кращих учениць школи. Мріє поступити до Одеського економічного університету. Зрозуміло, що без комп’ютерних знань у цьому вузі робити нічого. Тому Юлія з комп’ютером на “ти”.

- І на “ви” теж, - тихо додає вона.

Що ж, дбайливе ставлення до дорогої техніки просто необхідне. Особливо, якщо врахувати, як непросто йде комп’ютеризація шкіл у глибинці. На жаль, у трьох із семи загальноосвітніх шкіл Савранського району цей процес ще не завершений; класів тут немає. Але все ж таки райдержадміністрація знайшла можливість і придбала для них них по 2-3 комп’ютерних комплекти. Зате Кам’янська, Концебівська, Дубинівська школи можуть похвалитися сучасними комп’ютерними класами.

Та й у цілому, загальноосвітні проблеми не на останньому місці у місцевої влади. Судіть самі: у найвіддаленішому районі, не в найбагатшому, вперше в області збудовано “Олімп” – спортивну школу. Зі слів провідного фахівця райвідділу освіти П.Ф. Брижко, сьогодні тут стурбовані ще однією ідеєю – створенням на базі місцевих шкіл екологічного ліцею. Що ж, більш вдалого місця для такого освітнього профілю не підібрати. Скільки разів ми писали про серйозну природоохоронну роботу учнів, студентів, зокрема членів Малої академії наук, в нашій області. І, як правило, вони провадяться в Савранському лісі.

Зрозуміло, що не обійтись і майбутнім ліцеїстам без комп’ютерів. Надія на спонсорів, зі слів завідувача Савранського райвно І.К. Ліщенка, невелика, переважно тут сподіваються на себе, на свої сили.

Мені здалося, що ця якість властива не лише педагогам, але й самим учням. Біля шкільного комп’ютера я познайомилася з Андрієм Рибаком, теж одинадцятикласником. Він любить посидіти біля дисплея, хоча збирається вступати до медичного вузу, але не до одеського, а до полтавського. Зі слів майбутнього лікаря, хто з дітей бажає, той може оволодіти комп’ютером після занять – нікому це не забороняється. Головне – справжнє зацікавлення і бажання вчитися.