Ділянку державного кордону довжиною приблизно в 330 кілометрів, що охороняється Котовським прикордонним загоном, у суміжній Молдові називають «чорною дірою». Справа в тому, що граничить тут Україна з невизнаною Придністровською Республікою, котра знаходиться на території Молдови. Колись розвинутий промислово-транспортний регіон, нині, у силу обставин вражений безробіттям, став зручним плацдармом для здійснення контрабандних операцій. Цьому сприяють річка Дністер і Кучурганське водоймище з їхніми пологими берегами, що рясно поросли очеретами. Ті, хто займаються незаконним ввезенням товарів «по-крупному», обладнують у плавнях на нашій території перевалочні бази з надійними причалами і будиночками-складами. Якщо прикордонники «накривають точку» - вона «консервується» на тривалий час (рік-півтора)…

Саме в такому місці, котре контрабандисти не відвідували понад півтора роки, наряд застави «Градениці» цими днями затримав великий вантаж товарів китайського широкого вжитку (кросівок) на суму понад 70 тисяч гривень. Його було доставлено вночі з протилежного берега Кучурганського водоймища двома баркасами, власники яких, швидко розвантажившись, ретирувалися. Відразу до причалу під'їхала вантажівка «ЗИЛ» і коробки зі взуттям почали ховатися під його тентом. При виїзді з очеретів автомобіль зустріли прикордонники.

Зі слів начальника застави «Градениці» старшого лейтенанта Юрія Романюка, та й його колег з інших чотирнадцяти застав, що входять до складу Котовського прикордонного загону, вони добре знають, хто з місцевих жителів пов'язаний з контрабандистами, як і мають достатню інформацію про найбільш запеклих любителів «зрубати грошенят» по той бік кордону. Але припинити їхню діяльність надовго не можуть. Адже наше законодавство вимагає, щоб при затримці були присутні два незацікавлених свідки. А де їх знайде наряд пізно вночі та ще в очеретах? Тому, сплативши штраф, нехай навіть солідний, і, перечекавши якийсь час, контрабандисти продовжують свій незаконний бізнес.

На відміну від 20 «водних» кілометрів, котрі охороняють прикордонники застави «Градениці», ділянка застави «Степанівка» - сухопутна. Її довжина – 12,7 кілометра. Тут тих же порушників доводиться затримувати на сільських, польових дорогах, що минають КПП і митні пости, за допомогою переносних шлагбаумів, знаків «Стоп», службових собак. Найзатятіших, що намагаються, розігнавши автомобіль зім'яти перешкоду, далі за ходом руху очікують спеціальні пристрої «Кактус» і «Колючка». Вони своїми гострими металевими зубами вмить протикають шини. На ободах далеко не виїдеш. Везуть контрабандисти те ж, що й у Граденицях: спирт і міцні напої, цукор, куряче й індиче м'ясо, всілякий широкий вжиток, постільну білизну. Влітку – овочі, фрукти, виноград, якими так багате Придністров’я.

Але, як відзначив начальник прикордонної застави «Степанівка» старший лейтенант Віталій Ястремський, люди, що везуть в обхід пунктів пропуску дарунки садів і городів, - не контрабандисти в класичному розумінні цього слова. Просто мито на сільгосппродукцію, що перевозиться через кордон, автоматично приводить до її подорожчання і неконкурентоспроможності на ринках Одеси, інших міст області. Ось і пробують селяни «проскочити». Але, практично завжди, зустрічаючи на своєму шляху прикордонників, не намагаються тікати, платять штрафи й або потрапляють на територію України через пункти перепуски, або повертаються назад. Здається, у плані вирішення цієї проблеми варто помізкувати про безмитне ввезення сільгосппродукції або про зменшення мита. А взагалі налагодження нормальних відносин між людьми, що живуть у прикордонній смузі, це справа прикордонного інспектора. На заставі «Степанівка» цю посаду обіймає прапорщик Дмитро Чубенко: симпатичний молодий чоловік з відкритим обличчям і уважними блакитними очима. У прикордонних військах – 7 років. Торік був визнаний кращим інспектором в Україні, за що йому, єдиному, вручено нового службового “уазика”. І не тільки тому, що затримав 57 порушників. Головне – Дмитро зумів налагодити гарні стосунки з місцевим населенням (на території, котру контролює застава, проживає 12 із зайвим тисяч чоловік). Прапорщика добре знають у школах, сільських радах, на підприємствах, у сільгоспформуваннях. Він – неодмінний учасник більшості сільських сходів. Про що говорить з людьми? Та про все. Наприклад, про життя на тому боці кордону (адже в багатьох селян там живуть родичі і візити одних до інших проходять майже щодня), про закони і правила, що діють у прикордонній зоні, про покарання, що застосовуються до порушників цих законів і правил. Словом, веде, висловлюючись казенною мовою, профілактичну роботу, суть якої зводиться до наступного: люди повинні бачити в прикордоннику не якогось держиморду, а нормальну людину, котра чесно і скрупульозно виконує свій посадовий обов'язок щодо охорони державного кордону. До речі, і на «Граденицях», і на «Степанівці», і на сусідніх з ними заставах «Яськи», «Лиманське», «Лучинське» третина особового складу – контрактники. Здебільшого це місцеві хлопці, котрі відслужили в Збройних силах України. Вони вважають свою нинішню роботу відповідальною і престижною. До того ж – добре оплачувану в місцевості, де не так-то легко працевлаштуватися. «Люди – наше головне багатство», - говорить начальник Котовського прикордонного загону Валерій Курніков. Саме вони забезпечують, зі слів підполковника, нормальну обстановку по всій довжині «чорної діри». А в цифрах звітності ця обстановка виглядає так: у січні – половині лютого за незаконний перехід кордону затримано близько 150 порушників, вилучено контрабандних товарів на 600 тисяч гривень, 5 одиниць вогнепальної зброї, 8 кілограмів наркотиків. У минулому і на початку цього року прикордонникам при затримці доводилося п'ять разів відкривати попереджувальний вогонь...

Найголовнішим досягненням останнього дворіччя Валерій Курніков вважає практичне завершення облаштованості кордону: «...ми зрештою вибралися з пристосованих польових станів, побутових приміщень на фермах, колишніх піонерських таборів».

На заставах «Градениці» і «Степанівка» особисто переконався в правдивості слів начальника загону. У приміщеннях тепло, по домашньому затишно, доглянута територія, гарне харчування. Для родин офіцерів і прапорщиків побудовано окремі котеджі поруч із заставами.

Це що стосується побуту. Що стосується служби – прикордонники забезпечені всюдиходами «УАЗ», автомобілями «Газель», мотоциклами. У їхньому розпорядженні також сучасні засоби оперативного і постійного зв'язку, комп'ютерна техніка. Останнє дозволяє, наприклад, у міжнародному пункті перепустки «Кучурган-авто» оформляти в'їзд – виїзд до трьох сотень легкових автомобілів і до двадцяти великовантажних трейлерів за добу.