Про те, як живуть сьогодні ветерани і насамперед фронтовики, гадаю, зайвий раз говорити не варто. Кожний і так знає, що вони їдять, як лікуються, у що одягнені, в яких квартирах мешкають...
- У моїх колег у Комінтернівському районі доля інша, - розповідає голова райради ветеранів війни і праці М.І. Гавриленко. – Вони не полишені на виживання, а оточені тут повсякденною турботою та увагою.
Співрозмовник не лукавить. Влада району на чолі з В.В. Громлюком та В.Д. Симуликом розробили і послідовно здійснюють соціальну програму надання допомоги захисникам Вітчизни, всім ветеранам, які цієї допомоги потребують: “Про основні заходи соціального захисту ветеранів війни та праці, інших громадян похилого віку”.
Реалізація програми перебуває під пильним контролем. Лише за останній час це питання двічі розглядалося на сесії районної ради та колегії райдержадміністрації.
- В регіоні 16110 ветеранів війни і праці, військової служби, пенсіонерів, - говорить Микола Іванович. – Вони об’єднані у 28 первинних ветеранських організацій. Це неформальні структури. Їх визнають, з ними рахуються, до їхнього голосу прислухаються. Первинні, зрозуміло, не лише просять гроші. Ветерани провадять велику роботу щодо увічнення пам’яті полеглих, патріотичного виховання молоді. Хоча соціальний захист фронтовиків та пенсіонерів, звичайно ж, у них на першому місці. Ми домоглися того, що райрада повністю забезпечила безкоштовним вугіллям та скрапленим балонним газом пільгову категорію ветеранів. Їй же надано 50- і 10-відсоткові знижки на оплату комунальних послуг. Казні це коштувало 1,3 мільйона гривень. Але хіба повернеться у когось язик, щоб обуритися цією цифрою.
Активісти зробили подвірний обхід і склали своєрідну паспортизацію будинків та квартир, де живуть ветерани. Виявлено 296 самотніх старих, які потребують індивідуального догляду. Це питання було порушено перед райдержадміністрацією та райрадою. І тут ветеранській організації місцева влада пішла на зустріч. Створено штат з 31 працівника соціального захисту. Переважно це жінки. Вони і нагодують безпомічних, і в домі приберуть, і новини розкажуть.
Відчутну допомогу надають школярі, які допомагають “соціальним няням”. Часто про зв’язки поколінь говорять, коли ветерани виступають у школах, працюють з дітьми в гуртках тощо. А коли вони опікуватимуться знедоленими – хіба не патріотизм, не живий зв’язок поколінь?
Ветеранська організація разом з відділом охорони здоров’я розробила комплексну програму медичного обслуговування фронтовиків та учасників Великої Вітчизняної війни. Фахівці амбулаторно обстежили лише у минулому році 3245 чоловік так званої пільгової категорії. У стаціонарі лікувалося 516 з них, а 31 ветерану надано санаторні путівки, 18 – були направлені до військового госпіталю. На надання стоматологічної допомоги та придбання ліків виділено відповідно 22 і 23 тис. гривень, а 116 компенсовано 8855 грн за невикористання санаторних путівок. Плюс компенсація у такому ж обсязі витрат на транспортні послуги та придбання пального 94 ветеранам, які самостійно пересуватися не можуть.
Під час обстеження житла було виявлено пенсіонерів, за якими потрібний постійний догляд. У райлікарні виділено три палати, а в Сичавській дільничній лікарні поставлено 15 ліжок для довготривалого перебування пацієнтів.
Крім бюджетних коштів, районною радою ветеранів широко залучаються асигнування спонсорів. За останні чотири роки, наприклад, підприємствами, організаціями, підприємцями та бізнесменами для потреб ветеранів виділено 29645 гривень. А фермери регулярно постачають продукти харчування. Практично напередодні кожного свята ветеранам вручаються подарункові набори. Дорогий не вміст, а увага. Так сприймають ці жести ті, чиїм подвигом є все їхнє життя.
Микола Іванович показав мені великий перелік заходів, які проводилися громадською організацією. Тут не лише благодійні обіди, безплатні вугілля, путівки, ліки, а й колективне святкування ювілеїв своїх колег, урочисті вечори, збори, присвячені знаменним датам та вшануванню однополчан – воїнів 108-ї гвардійської стрілецької дивізії, яка визволяла Комінтернівщину від німецько-фашистських загарбників. Проводяться “круглі столи”, зустрічі у школах, трудових колективах, виступи у ЗМІ. Лише в районній газеті у минулому році опубліковано 69 виступів учасників бойових дій у роки війни.
У районі щороку проводиться конкурс на звання “Краща первинна ветеранська організація”. З цільового комплексу показників у минулому році стали переможцями Комінтернівська, Кіровська, Красносільська, які очолюють Мефодій Трохимович Крутій, Михайло Спиридонович Фомін та Марія Семенівна Сизокриленко. А районна організація зажила собі заслуженого авторитету не лише в області, але й в Україні. Не випадково саме у селищі Комінтернівське відбувся Всеукраїнський семінар голів обласних рад ветеранських організацій з усієї країни, а про досвід тутешніх ентузіастів розповіла центральна газета “Ветеран України”.
“Поліпшення медичного обслуговування сільських жителів, реалізація законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку”... Ці рядки з програми “Регіональна ініціатива 2002-2006 років”. Гадаю, що вищевикладене – хороший приклад того, як потрібно відповідально ставитися до справи.
