КОСМІЧНИЙ ЛІФТ
Ідея космічного ліфта належить Ціолковському: він описав подібну споруду ще наприкінці ХІХ століття. З'являлися такі проекти і пізніше, але вже у фантастичних романах. Сьогодні вчені розглядають такий ліфт як альтернативу дорогим сучасним засобам виведенню вантажів у космос. За їхніми підрахунками вартість виведення на орбіту одного кілограма вантажу за допомогою ліфта не перевищить півтора долари. А в американського інженера з NASA Девіда Смітермана вже розроблено технічний проект.
В основі його ліфта – гігантська, заввишки 50 кілометрів, наземна вежа, до вершини якої кріпляться кілька високоміцних тросів завдовжки близько 35 тисяч кілометрів кожний. Іншим кінцем троси прикріплені до невеликого астероїда, який перебуває на геостаціонарній орбіті. Обов'язкова умова стійкості системи – перебування на геостаціонарній орбіті центру ваги всього комплексу. По тросах переміщатимуться платформи, що перевозять пасажирів і вантажі: швидкість їхнього руху завдяки електромагнітним двигунам зможе досягати декількох тисяч кілометрів за годину.
Вежу планується розташувати в екваторіальних широтах, де практично не буває ураганів і торнадо. Крім того, там простіше працювати з тілами, виведеними на геостаціонарну орбіту – вони завжди перебуватимуть у зеніті. Складна проблема – вибір матеріалу для тросів. Ні сталь, ні найкращі сучасні синтетичні волокна не годяться: занадто велика повинна бути їхня міцність. Виходом можуть стати матеріали, що зараз розробляються на базі вуглецевих нанотруб: волокна з чистого вуглецю зі стінками завтовшки в один атом у сотні разів перевищують сталь за міцністю.
ДВІЧІ ВІДКРИТИЙ
Археологи, які проводили розкопки у Гватемалі, заново відкрили для себе стародавнє поселення майя – місто Канкувін. Першим його виявив австрійський мандрівник Тоберт Малер у 1905 році. Але тоді відкриттю не надали особливого значення, вважаючи Канкувін невеликим містечком, яке не заслуговує на серйозну увагу. Однак заново відкрите гватемальськими й американськими вченими місто просто вразило їх.
“Ми почали археологічні роботи, гадаючи, що маємо справу з невеликим палацом у маленькому поселенні, - розповідає Артур Демерест, керівник канкувінського проекту. – Але те, що ми знайшли, перевершило всі наші очікування. Місто виявилося важливим торговельним центром”.
Канкувін займав площу у 1295 гектарів і був оточений могутньою стіною з прямокутних каменів. Між будинками з багатоярусними дахами були розбиті просторі двори. У центрі міста знаходився храм площею 25 тисяч квадратних метрів – одна з найграндіозніших споруд цивілізації майя, будь-коли, знайдених археологами. Понад 1200 років тому місто було процвітаючим.
На думку археологів, їм буде потрібно не менше десяти років, щоб цілком розкопати це місто, збудоване ще в 400 році до нової ери.
ДЕЛЬФІНИ РОЗМОВЛЯЮТЬ БЕЗ КАБЕЛЮ
Незабаром таку можливість одержать і люди, які працюють під водою, запевняють співробітники кафедри електротехніки й електроніки університету міста Ньюкасла в Англії. Вони працюють над створенням системи, здатної передавати дані з віддалених морських нафтопромислів. Систему зв'язку можна використовувати і для з’ясування обставин корабельних аварій, зокрема підводних човнів, або для проведення розвідування нових нафтогазових родовищ у Північному морі, наприклад, через вичерпаність його старих родовищ. З цією метою згодився частотний звуковий діапазон, якому віддають перевагу... дельфіни.
Після восьми років досліджень та експериментів учені зупинилися на звуковій передачі інформації під водою зі швидкістю 16 кілобіт за секунду, де біт, нагадаємо, - це одиниця дискретної інформації, двоїчний розряд. Дальність посилання звукових імпульсів становить кілька кілометрів. Існуючі лазери, розраховані на сто метрів, через каламутність води обмежують свою дію буквально метрами, а низькочастотні пристрої на підводних човнах занадто неоперативні. Замість традиційно застосовуваного ультразвуку, який потребує чіткої взаємоспрямованості передавача і приймача, за основу взято звукову частоту 15 кілогерц з модуляцією, що мчить методом фазової маніпуляції. Це і є біоніка – сполучення живої природи і техніки.
Ця система підводного звукового зв'язку випробувана у доці на річці Тайн і готова до випробувань та експлуатації у Північному морі.
ведмеді-в’язні
У наші дні в Китаї тисячі ведмедів посаджені у клітки з метою вилучення в них жовчі, яка відповідно до давньої традиції китайської медицини застосовується для лікування головного болю, цирозу печінки та інших захворювань, а останнім часом, крім того, для виготовлення шампунів і засобу для підвищення статевого потягу.
У минулому цей засіб використовували лише імператор та його двір. У наші дні продукт доступний тисячам жителів Азії. Попит так підскочив, що Китай ввозить ведмедів з багатьох країн, щоб забезпечити запит ринку. З восьми видів, які ввозяться, шести загрожує вимирання.
З метою розширення бізнесу в 1995 році були створені сотні ведмежих ферм, у яких понад десять тисяч в'язнів лежать у вузьких горизонтальних клітках. Екскременти пропалюють їм шкіру. Клітки такі малі, що ведмеді зовсім не можуть рухатися. Їжу їм дають через малюсінькі дверцята. Мучачись від спраги, бідні тварини злизують краплі води з пруття. Перебування протягом тривалого часу – до 15 років – в одному положенні деформує їхні кісти.
Під час витягу жовчі їм уставляють трубочку в жовчний міхур, а інший її кінець - поміщають у спеціальний механізм, що відсмоктує жовч. Біль тварин неможливо уявити. Вони ревуть, намагаються покінчити із собою.
IFAW (Міжнародний фонд за благополуччя тварин), англійська організація, президентом якої є принц Чарльз, підтримала ідею закриття ведмежих ферм, які належать китайському уряду.
