ПОСТАТЬ – НЕ З ДРУГОРЯДНИХ
Таїсія БАРАНОВА, власкор «Одеських вістей»
Борисівка і Глибоке – села у Татарбунарському районі приблизно однакові і за площею, яку вони займають на території двох сільських рад, і за кількістю населення, що там живе. Відстань між ними шість кілометрів. Це – “вотчина” дільничного інспектора, капітана міліції В’ячеслава Микитовича Бойка, яку він освоїв за одинадцять років чесного служіння рідній міліції, що називається, “від і до”. Тому підтвердження і грамота “За добросовісне виконання службових обов’язків і досягнуті успіхи у оперативній службовій діяльності за 2003 рік”. Вручив її начальник Татарбунарського райвідділу УМВС в Одеській області підполковник міліції Микола Миколайович Погребняк, про якого підлеглі, багатозначно піднявши великий палець вгору, говорять: “Начальник у нас – о! Суворий, але демократичний”.
У цьому і нам довелося переконатися. Поговоривши з ним, дізналися, чому інколи із сумнівами йдуть працювати дільничними молоді хлопці? Навряд чи їх зупиняють специфічні особливості цієї роботи, тим більше, що дільничний на селі – постать не другорядна. “Пригальмовує” молодь відсутність транспорту. Посудіть самі, на того ж Бойка припадає тисячі сімей, кожну з яких він зобов’язаний знати, передбачати спалахи конфліктів, які можливі в них, і гасити їх навіть “профілактичною” своєю появою. Але вулиць у кожному селі багато, і вулиць досить довгих. Підрахували: обійти В’ячеславу Микитовичу обидва села – отже, подолати 25 кілометрів. А піде у відпустку колега, чия дільниця по сусідству, – обслуговувати вже доводиться шість сіл – до 80 км загалом. І все – або пішки, або на нечастій попутці. Нумо, спробуй визнач, де, у якому селі в ту чи іншу хвилину дільничний? Не випадково Микола Миколайович Погребняк своїм наказом зобов’язав інспекторів кожні дві години доповідати до райвідділу про своє місцеперебування.
До Бойка на дільницю ми їхали службовою машиною. Таких на той час було у райвідділі дві, ще дві – у ремонті, причому через нестачу коштів їх ремонтують власними силами. Їхали разом з інспектором по роботі з населенням і громадськими формуваннями старшим лейтенантом міліції Олександром Васильовичем Мукієнком – людиною комунікабельною, дуже симпатичною. А вів машину всезнаючий водій Сергій Чудак. Доки їхали, розповів Олександр Васильович, що всього у відділі 86 співробітників. Район же великий, то ж навантаження на кожного значне. Дільничних інспекторів дванадцять плюс два помічники і – жодного транспорту. Вимоги ж дуже високі. І це та проблема, яка тривалий час уявлялася майже нерозв’язною.
Ситуацію, однак, змінив Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо покращення роботи дільничних інспекторів міліції”, який нещодавно вийшов. Його дію було помітно вже з того, як широко і урочисто провели в районі професійне свято працівників міліції – вперше запросивши сільських і селищних голів. Високо оцінюючи нелегку працю міліціонерів, голова районної держадміністрації Дмитро Іванович Макосій обіцяв забезпечити дільничних мотоциклами. Це потім вже з’явився зустрічний варіант, який запропонував начальник міліції: замість мотоциклів – три “Таврії”, щоб за дощової погоди міліціонерам не мокнути. У райдержадміністрації мають намір це питання розв’язати.
Мабуть, немає такого дня, щоб Бойко, член виконкому і опікунської ради, не зайшов до Глибоківської сільської ради. По-перше, тут він по понеділках (а в Борисівській сільській раді по середах) проводить свій приймальний день, і досить часто багато питань розв’язує разом з Людмилою Михайлівною Райлян. Вона говорить: “Наш дільничний, як швидка допомога”. По-друге, сільрада – центр усієї інформації, причому свіжої.
Але Бойка ми у сільраді не застали – пішов, кажуть, розбиратися з дівчинкою-школяркою, яка завдає усім багато клопотів і переживань своїм частим зникненням з дому.
Бойко вважає: доки є на селі хоча б одна неблагонадійна людина і хоча б одна неблагополучна сім’я – він не може бути спокійним.
“Дуже прикро, – говорить він, - коли навіть часті профілактичні бесіди сподіваного впливу не мають. І тоді доводиться вдаватися до крайніх заходів”.
Перевиховати людину вдається далеко не завжди.
... Справа вже давнішня, але В’ячеслав Микитович добре пам’ятає, як рано вранці 8 березня прибігла до нього у сльозах донька однієї літньої жінки. Виявилося, хтось вночі викрав у неї декілька десятків курей.
Особливих доказів на місці злочину не було. Побачив тільки, що собак пригодовували мамалигою, та бинт, що, мабуть, злетів з пальця крадія. Ось він і привів Бойка, завдяки його умовиводам, до однієї циганської сім’ї. Мішки з курми стояли напоготові до продажу. “І не пожалів же стару жінку”, - дорікав крадію дільничний, одягаючи на його шию... низку з живих курей. Так і провів цигана по селу, доки той не заблагав: “Що завгодно роби, тільки курей з мене зніми”.
...Права його дружина – гарна, весела, незвичайно товариська жінка з благозвучним українським ім’ям Оксана, яка стверджує, що “В’ячеслав, за що не візьметься, все робить із знаком якості, а в своїх міліцейських справах він і зовсім ас. Фанат!” Судячи за більш ніж позитивною оцінкою його роботи начальника райвідділу міліції, Оксана не перебільшує. Ніскілечки.
ПОДЕКОЛИ НЕМАЄ ГРОШЕЙ НАВІТЬ НА НАЙНЕОБХІДНІШЕ
Альона ВОЙТЕНКО, «Одеські вісті»
Зазначимо, фінансування потрібне не для проведення PR-акції або розкрутки неперспективного політика, а на справу потрібну і конче важливу: створення спеціальних, відповідним чином захищених палат у лікувальних закладах, де зможуть перебувати арештовані, які потребують лікування. В одеському СІЗО умов для утримання та лікування їх нема. Про це розповів начальник УМВС України в Одеській області Григорій ЄПУР на засіданні колегії облдержадміністрації.
Сьогодні в Одеській області утримання затриманих в ізоляторах тимчасового утримання, спецприймачах викликає обгрунтоване занепокоєння. Цілком можна водити екскурсії до СІЗО Одеси, побудованого на початку минулого століття та й до інших подібних закладів, які з’явилися на світ у 70-х роках двадцятого століття. Вони не витримують жодної критики. І справа не лише у невідповідності цих спецустанов європейським нормам і стандартам. Невдале планування, мала площа камер – усе це при наявності коштів, (яких хронічно не вистачає), можна привести до ладу. Але є і проблеми з харчуванням, забезпеченням постільною білизною. За прикладами далеко ходити не треба. Третій рік йде ремонт ізолятора тимчасового утримання Ананьївського райвідділу міліції. Для завершення всіх необхідних робіт не вистачає восьми тисяч гривень, отже спецконтингент перебуває у Любашівці. У такій ситуації закономірна перенасиченість СІЗО. А це вже – порушення прав в’язнів. Заморожено будівництво СІЗО у Балті та Саврані, на яке уже витрачено чималі гроші...
Часом немає грошей на найнеобхідніше – безпеку СІЗО. Відсутність коштів на армування зовнішніх стін камерного блоку, капітальний ремонт охоронно-попереджувальної сигналізації, закупівлю світлових та звукових дуплікаторів сигналів тривоги, резервних джерел енергії для низки СІЗО може призвести до дуже нехороших наслідків.
Ще одна проблема – утримання у спецустановах хворих на туберкульоз. Зараз їх, наприклад, до Одеського СІЗО-1 не приймають. Авжеж, слідчі змушені стосовно таких людей змінювати утримання під вартою на підписку про невиїзд. Злочинів від цього менше не стає, та й перебування хворих на волі загрожує здоров’ю оточуючих.
- Минулого року, - розповідає Григорій Єпур, - Одеський слідчий ізолятор не прийняв 153 заарештованих, у яких виявлений туберкульоз. Організацією їхнього лікування займалися районні відділи міліції Одеси.
Зазначимо, що лікування туберкульозу легенів, особливо відкритої форми – процес дуже тривалий. Отже, від одного до чотирьох місяців арештанта, що перебуває у лікарні, треба охороняти. Охорона йде у три зміни. Наприклад, зараз на охорону 39 хворих, які перебувають в Одеській туберкульозній лікарні № 1, задіяно близько ста працівників міліції. І ще одна цифра, яку не дуже прагнуть афішувати, але від гіркої правди не втечеш: останнім часом чотири працівники міліції захворіли на туберкульоз, двоє з них – зовсім молоді дівчата...
До проблем утримання затриманих у СІЗО тісно прилягає питання забезпечення цих установ спеціальною технікою. З необхідних 27 автомобілів є 25, але половина їх підлягає списанню. Одна нова спецмашина коштує 30 тисяч гривень, здавалося б, чимала сума. Але яких грошей та зусиль коштував багатоденний пошук трьох затриманих, які втекли з не пристосованого для перевезення такого контингенту автомобіля влітку минулого року? Ось-то й воно...
Проблеми утримання затриманих у СІЗО типові для всієї країни. Враховуючи це і рекомендації Європейського комітету проти катування, Прем’єр-міністр України 24.12.2002 р. дав відповідне доручення органам влади на місцях. Було розроблено плани, підраховано необхідне фінансування. Однак, на жаль, цим все і закінчилося. Адже не можна назвати нормальною ситуацію, коли з передбачених для підтримки СІЗО 889 тис. гривень міськрайвідділи області отримали лише 297 тис. грн. Міліція сподівається на допомогу місцевого самоврядування. Адже на підтримку заарештованих у ремонті СІЗО розраховувати не доводиться, а ситуацію виправляти треба. Притому негайно.
РОЗМОВА НА ЦЮ ТЕМУ…
Найприємнішим і найнесподіванішим під час обговорення проблем боротьби з корупцією у клубі реформ “Порто-франко” було те, що силовики, звертаючись до журналістів, називали їх просто і влучно – колеги. І викликано це було зовсім не бажанням сподобатися представникам ЗМІ, які пишуть та знімають. Просто, за визнанням представників силових структур, чималу кількість інформації для проведення розслідувань вони знаходять у ЗМІ.
Ті, хто відповідали на запитання журналістів – Руслан Соловійчук – перший заступник начальника обласного УБОЗу, Ігор Шуба – перший заступник голови – начальник управління податкової міліції ДПА в Одеській області та Володимир Белінський – начальник відділу, який курирує питання боротьби з корупцією в органах держподаткової служби, були вкрай щирими.
Зокрема, вони розповідали, що й серед працівників силових структур трапляються факти корупції.
Показово в цій ситуації дуже суворе ставлення до фактів корупції у середовищі податківців. Ситуацію, що сталася з керівником однієї з міжрайонних податкових інспекцій Одеської області, приховувати ніхто й не збирався. Про який захист честі мундира може йти мова, коли володар цього самого мундира без докорів сумління вирушив до ближньої лісопосадки зовсім не за хмизом для розпалювання печі. Там на нього очікував хабар у 15 тисяч гривень, який мав значно зменшити штрафні санкції одному з клієнтів податкової...
Спробу отримання 500-доларового хабаря одним з одеських податківців за повернення вилученого товару також було дуже суворо припинено. Винесено й вирок працівниці ДПА в Одеській області. Отримання 400-доларового хабаря перетворилося для неї на п’ять років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на рік. Зрозуміло, що після того, що сталося, такого «фахівця» на роботу до податкової не візьме ніхто і ніколи...
Чистоти лав силовики допомагають додержуватися один одному у дуже тісному контакті: прокуратура, МВС, СБУ і податківці постійно обмінюються інформацією про факти корупційної діяльності.
Що ж стосується виявлення ганебних випадків використання свого службового становища, то тут ситуація також зрушила з мертвої точки. Складено протокол за фактом зловживання з боку керівника однієї з райдержадміністрацій області. Він призначив премію собі та своєму заступникові без узгодження з облдержадміністрацією з непризначених на ці витрати коштів. На сьогодні цього керівника оштрафовано та усунуто з посади.
У Білгороді-Дністровському виявлений чиновник, який брав плату за виділення землі під забудову у прибережній зоні. Факти розслідуються.
Ранги урядовців, статус держслужбовця перестали бути своєрідним табу для силовиків. Сьогодні звичною стала така практика, коли аналізується декларація про доходи, подана урядовцем, і реальне майно, яке є у нього та його сім’ї.
Саме така перевірка одного з податківців принесла людині досить серйозні неприємності. У декларації, поданій ним, не був зазначений отриманий кредит. Урядовця притягли до відповідальності та оштрафували за подання недостовірних даних. Такий аналіз декларацій про доходи провадиться стосовно всіх податківців області (їх близько 4 тисяч).
Поділилися силовики на цій зустрічі й інформацією про суми хабарів. Коливаються вони від 60 грн до 3000 доларів. Чималий обсяг хабарів становлять “подяки” представникам газової служби, “Обленерго”. Останнім часом таких випадків виявлено 59. Тут, як це не парадоксально, платять не лише за “списування” кіловатів або підключення відрізаної за несплату газової труби, але й за те, що комунальники мають робити безплатно. Підключення газу, світла й тепла морозною зимою в новому будинку, ремонт аварійною бригадою електрики – все це зазвичай оплачується.
Що й казати, для багатьох з нас, що не мають часу стояти у нескінченних чергах і чекати, такі дрібні “подяки” просто стали нормою життя. Для того, щоб усвідомлювати, що все це – корупція, виступати постійно проти неї, мабуть, не вистачає не лише юридичної грамотності, але й просто почуття захищеності. Надто вже нестабільний світ, у якому ми живемо...
Ганна МАКСИМОВА
