Такого в нашій країні ще не було. Майже півтори тисячі чоловік вступили в козаки. Це сталося минулої неділі в Комінтернівському. Подія стала місцевим святом – з парадом, козацькими забавами і зрозуміло, посвятою.
Ритуал: клятва, цілування прапора, накази із символічними ударами по спині. Щоб Батьківщину любив, щоб друзів не зраджував, і батька-матері не забував.
Ці зернятка мудрості допомогли упродовж віків вижити козацькому духу. Але не тільки за ці чесноти людину називали козаком.
З дідів-прадідів дійшли до нас розповіді та пісні про козачу вольницю. І знаменита картина Іллі Рєпіна, до речі, художник з України родом, теж неспроста народилася. Запорожці листа турецькому султану писали, а лист і до нас дійшов.
Раніше в козаки йшли, щоб свою оселю, країну свою від ворога захищати.
А що сьогодні вабить до козацтва дорослих уже людей, обтяжених посадами і турботами? Красиві мундири з погонами, гучні команди і стрій?
– На щастя, воювати і захищати кордони нашої держави сьогодні козакам не доводиться, – говорить голова Комінтернівської районної держадміністрації Віталій Громлюк. – Але сьогодні відтворюють історію, розбудовують державу, виховують молодих.
Віталій Громлюк, очоливши козачий рух у своєму районі, став генералом, а голова районної ради Василь Симулик – полковником. Словом, районне керівництво пішло в патріотичний рух. І на святі отаману Тилігульсько-Комінтернівського полку, який очолює відділ у райдержадміністрації, Сергію Котвицькому видали "універсал", що підтверджує його призначення. І, зрозуміло, полковий прапор.
Велику групу козацьких отаманів із сіл Комінтернівського району удостоїли звань. Багато хто одержав "курінного" – зрідні армійському "майор". До речі, деякі з них – армійські майори вже давно. Правда, запасу.
Є в козачому війську і жіноча сотня. Схоже, козачки не збираються поступатися козакам ні в чому. В будь-якому разі, на урочистому марші "берегині" були не гіршими.
На святі я познайомився з Денисом Ковальчуком і Германом Назарцем. Першому – вісім, другому – шість. Потрібно було бачити, як виструнчувалися вони, віддаючи честь, коли повз них проходило доросле військо. Ну, просто зависли в повітрі. А про що мріють хлопчики, я і не запитував. І так зрозуміло.
У козаків до дітей ставлення особливе. Як розповідав крайовий військовий отаман Володимир Пукліч, разом з педагогами хранителі народної традиції проводять різні конкурси. Виділили 10 тисяч гривень для придбання комп'ютерів у Балтському районі. І ще багато чого роблять.
Володимир Вікторович показав нагрудний знак. Його видаватимуть тим, хто займається підтримкою порядку, хто допомагає прикордонникам, піклується про збереження рідної природи. А про позитивну роль козацтва свідчить навіть один тільки факт: кілька місяців тому в лісосмузі Комінтернівського району затримали два "КамАЗи", навантажених щойноспиляними деревами. Цих дерев було майже сто. Спіймавши згубників природи, що називається, на гарячому, козаки склали акт, зняли НП на відеокамеру. І передали матеріали екологічному управлінню. Порушників оштрафували на таку суму, що мало не здалося.
Про це повідав мені крайовий бунчужний Сергій Гуцалюк. І ще, що на базі Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова діє науковий курінь, до якого належать учені, аспіранти, студенти. За короткий час випустили чотири книги. Вони охоплюють значний період тутешнього козачого життя.
Зараз козаки обмірковують маршрути, якими збираються провести не тільки українських екскурсантів, але і закордонних туристів.
