ЯКИЙ ПРЕЗИДЕНТ ПОТРІБНИЙ УКРАЇНІ?
УКРАЇНЦІ БАЖАЮТЬ БАЧИТИ ГЛАВОЮ ДЕРЖАВИ ВОЛЬОВУ Й РІШУЧУ ЛЮДИНУ
Воля до перемоги
Вже цілком очевидно, що президентські вибори пройдуть у два тури. Також мало хто заперечить той факт, що найбільші шанси пройти до другого туру мають – діючий Прем’єр-міністр України Віктор Янукович і “нашеукраїнець” Віктор Ющенко. Виходячи з цього, можна порівняти психологічні портрети обох кандидатів і з’ясувати, чи відповідає їхній імідж сподіванням виборців.
Віктор Янукович зарекомендував себе як успішний керівник і менеджер. Незважаючи на те, що він має імідж сильної і владної людини, Віктор Янукович показує добрі результати при “командній грі”.
На посаді Прем’єр-міністра Віктор Янукович зміцнив свій імідж успішного й рішучого “господарника”, вольового й відповідального лідера. Рішення, які він приймає, свідчать про стратегічне бачення державних проблем і чітких шляхів їхнього вирішення. Діючий Прем’єр також створив міцний образ людини, яка “сама себе зробила”, має багатий життєвий досвід і вміє вирішувати насущні проблеми людей.
До речі, очевидно, що Віктор Янукович оперативніше, ніж хто-небудь інший із кандидатів на пост президента, реагує на наболілі проблеми, які непокоять українських громадян. За прикладом далеко ходити не треба – мільйони пенсіонерів вже реально відчули, що Віктор Янукович – людина слова, і його наміри покращити умови життя українців – найсерйозніші.
Короля грає свита
У свою чергу, Віктор Ющенко, який “монополізував” образ головного опозиціонера, як і раніше, має імідж “західноукраїнського націоналіста”. Його відверто проамериканська позиція загальновідома. Також добре відомі обставини, за яких він зміг стати “месією” протестного електорату й те, яку репутацію має його оточення. Як говорить прислів’я, “короля грає свита”, і Віктор Ющенко разом зі своїми фаворитами це всіляко підтверджують.
Непунктуальність і безвольність Віктора Ющенка вже стали притчею во язицех. Крім того, імідж “мученика”, що склався, який страждає ледве чи не параноєю, і в той же час “месіанські” замашки, дезорієнтують виборців. Люди, звичайно, люблять проявляти турботу про “ображених”, але, як правило, бажають, щоб про них самих хто-небудь потурбувався.
Віктор Ющенко навряд чи витягує на характеристику “сильної людини”, яка здатна захищати й допомагати. Люди, які раніше працювали з лідером “Нашої України”, говорять, що він, м’яко кажучи, негативно сприймає критику на свою адресу. При цьому Віктор Ющенко вже створив собі образ “сімейної людини”, “художника-аматора”, “бухгалтера” й “бджоляра”.
Паразитуюче на національній ідеї оточення Віктора Ющенка вперто намагається “розкрутити” Ющенка як “національного лідера, здатного об’єднати Україну”. Але, як відомо, щоб щось об’єднати, треба щось розколоти. Тому й запускаються у масову свідомость міфи про “дніпропетровських”, “донецьких” тощо.
Але очевидно, що грати на жалю та співчутті виборців довго не вдасться, рано чи пізно всі побачать, що “король – голий”. Українська політика – це “чоловіча” справа, й навіть жінки, увійшовши до неї, залишають за порогом свою стать. Тому напрошується висновок, що та “жіноча” модель поведінки, яку демонструє зараз Віктор Ющенко, українцями на даний момент не затребувана.
