Наша бесіда із мером Біляївки Михайлом БУХТІЯРОВИМ раз по раз переривалася дзвінками по звичайному і мобільному телефонах. Він перепрошував, з'ясовував якісь обставини і деталі, а я тим часом, щоб не бентежити співрозмовника пильною увагою, вивчала умеблювання його кабінету. Звичайно, всі «керівні» кабінети більш-менш схожі між собою, але, проте, завжди можна знайти і свої – індивідуальні – особливості. Генеральний план розвитку Біляївки на стіні, спортивні кубки в шафі за склом, чудові фотознімки на екологічну тематику – ці та багато інших деталей підказували теми для подальших запитань.
Поки ж Михайло Петрович ділився фактами своєї “трудової біографії”. Інженер-механік за освітою, він прийшов працювати до місцевих органів влади, що називається “із виробництва”.
Ізмаїльський консервний завод, потім – Біляївський хлібокомбінат... Міським головою став у квітні 2002-го. Були перед цим і сумніви, але їх переборов за підтримки друзів, та й особистим бажанням “все ж таки спробувати себе в цій роботі”.
– І як же Ви балотувалися? – цікавлюся. – Як правило, в кожного кандидата є своя програма, всі щось обіцяють...
– Моя програма завжди переді мною і я пам'ятаю її за кожним пунктом, – серйозно відповідає Михайло Петрович (справді, на столі під склом я бачу вже злегка пожовклий аркуш паперу). – Доводиться на неї дивитися і контролювати себе, як я виконую свої обіцянки. Припустимо, один момент ... цитую: “газифікація міста, включаючи газифікацію шкіл...” Цей пункт уже практично виконано на 100%. У нас всього три школи, і нещодавно ми підвели газ до останньої. Вже в цьому, 2005-му, році ми сподіваємося завершити газифікацію Біляївки. Поки що неохопленим залишається житломасив районного підприємства електромереж. Туди необхідно довести півтора кілометри газопроводу високого тиску, плануємо завершити цю роботу нинішнього року.
– А які пункти вашої програми перебувають ще в стадії вирішення?
– Наприклад, – один із основних – зміцнення матеріально-технічної бази Біляївського комунального господарства. Якщо в 2002-м році в нас було одне подібне підприємство, яке займалося і водопостачанням, і водовідведенням, і благоустроєм, і багатьма іншими питаннями, то сьогодні в місті працюють вже три комунальних господарства. Врахуйте, крім всього іншого, це ще й понад 20 нових робочих місць. Сьогодні УЖКГ займається водою і водовідведенням, КП “Наш дім” – благоустроєм і санітарним очищенням міста, а ЖКП селища Ілліча – вирішує питання цього селища, яке раніше належало станції “Дністер”, а тепер перебуває на балансі міськради.
– Це, так би мовити, ваш місцевий варіант житлово-комунальної реформи?
– Можна й так назвати, хоча ми пішли трохи іншим шляхом, ніж Одеса. Ми все ж таки вважали, що ці КП мають бути в комунальній власності, і контроль за їхньою роботою має здійснюватися безпосередньо міською радою. Ми не намагалися їх робити приватними та напівприватними, як в Одесі.
– Я бачу, Ви не байдужі до спорту, ого скільки кубків і грамот?
– Так, ми велику увагу приділили ще одному із пунктів програми – “відновити в повному обсязі роботу Біляївської ДЮСШ”. Для того, щоб залучити молодь до занять спортом, провели капітальний ремонт стадіону за міські кошти. Ви знаєте, футбольна команда Біляївки в 2003-му році була володарем Кубка в Одеській області. У 2004-му ми трохи здали свої позиції (посіли в першості області друге місце), але все одно це непогане досягнення. Сподіваємося, що в 2005-му році знову станемо чемпіонами. У нас дві команди – одна виступає “на область”, є й “районна” із підростаючого покоління.
– Це чудово, але ж очевидно, що для справжнього розвитку спорту одного ентузіазму недостатньо. Необхідне фінансування, м'ячі, форма...
– Ви це вірно підмітили. Фінансування сьогодні йде двома каналами. Участь районної і міської рад, а також підтримка місцевих підприємців. Вони, до речі, цікавляться не тільки спортивним життям міста. Минулого, 2004-го, року підприємці вклали понад 100 тисяч гривень у розвиток міста: і газифікація, і благоустрій, і санітарне очищення...
– А який із 10 пунктів вашої програми виявився найскладнішим для виконання?
– Розвиток сфери спортивного туризму і відпочинку. На сьогоднішній день це питання є дуже актуальним. Ми докладаємо всіх зусиль для того, щоб цей напрям розвивався у нас в місті. Із цією метою було розроблено Генеральний план розвитку центральної частини міста. До цього Генплану увійшла і прибережна зона Біляївки (та, що виходить на річки Дністер і Турунчук). Визначено місця для того, щоб можна було в цій зоні розвивати спортивний і зелений туризм. Сьогодні є пропозиції щодо будівництва баз відпочинку, міні-готелів і кемпінгів у прибережній зоні цього напряму. Є вже й деякі побудовані невеличкі об'єкти, де відпочивають жителі не тільки Біляївки, але й Одеси. Але, в цілому, цей напрям поки ще в стадії розвитку.
Я знову вивчаю деталі Генплану, а Михайло Петрович розповідає, що цей документ було прийнято на сесії міської ради в 2003 році. Головна мета проекту – планомірний і поетапний розвиток міста. Потрібно уникнути хаосу при будівництві нових об'єктів. Сьогодні площа міста складає 1700 га, і мешкає тут (відповідно до статистики) 14,3 тисячі чоловік. Генплан, що розрахований на найближчі 20 років, дозволяє трохи зазирнути до майбутнього.
– У місті має з'явитися більше нових будинків європейського типу, – впевнений Михайло Бухтіяров. Він розкладає на столі стопку барвистих фото. – Ось бачите, ми навіть спеціально сфотографували кращі будинки, побудовані за останні два-три роки, готуємо спеціальний стенд. І проектне розташування, і зовнішній вигляд, і дизайн – усе має бути “на рівні”.
– Михайле Петровичу, Ви – міський голова. Але є такий вислів: одна голова добре, а дві краще. На кого опираєтеся?
– Із працівників апарату міської ради мені важко когось виділити, всі працюють продуктивно і з повною віддачею.
– А навантаження в кого найбільше?
– Найбільше навантаження пов'язане, звичайно, із формуванням і виконанням бюджету міськради. Хотілося б відзначити роботу заступників – Михайла Сергійовича Богаченка, Надії Анастасівни Гончаренко, секретаря міськради Валентини Іванівни Тичкової і головного бухгалтера Наталі Олександрівни Ніколаєнко. Втім, весь апарат міськради, всі 15 чоловік заслуговують на найвтішні слова.
– Я так зрозуміла, на команду Ви не скаржитеся?
– Із командою мені пощастило. Втім, коли я прийшов на роботу, не ставилося завдання зміни команди. Невеличка її частина помінялася в процесі роботи, але переважно залишилися ті ж люди. Професіоналізм – це був основний принцип, яким я керувався. І, звичайно, окремо треба сказати про виконком міської ради. Колектив працездатний, усі відповідальні рішення ми приймаємо практично без непорозумінь. І все це йде на користь місту.
P.S. Поки цей матеріал готувався до друку, нам стало відомо, що М.П. Бухтіяров визнаний переможцем першого районного конкурсу міських, селищних та сільських рад. Очолювана ним Біляївська міськрада нагороджена іменним прапором та премією – 2000 грн. Вітаємо!
