Широка морська громадськість України в особі Української морської організації (УМО), Товариства сприяння працевлаштуванню моряків і захисту їхніх соціально-трудових інтересів (ТСПЗ), Регіональної Федерації морських профспілок України (РФМПУ), Профспілки моряків далекого плавання (ПМДП) звернулися з проханням до Президента України Віктора Ющенка і до глави Кабінету Міністрів України Юлії Тимошенко з проханням внести зміни в чинне законодавство щодо оподаткування доходів українських громадян, які працюють за кордоном. Найгостріше ця проблема стосується моряків, змушених шукати заробіток під чужим прапором. Названі організації, які стоять на їх захисті, буквально б'ють в авральний дзвін тривоги! Їх аналіз практичного застосування низки положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який набрав чинності з 1 січня 2004 року, призвів до висновку про податкову дискримінацію наших «підпрапорників». Більш того, пов'язане з цим погіршення їхнього матеріального становища несприятливо відбивається і на фінансовому становищі держави, зокрема, всього приморського регіону. Причиною стало беззастережне впровадження в Україні єдиної ставки податку з доходів громадян, що дорівнює 13%. Це, безперечно, потрібний економічний крок, але не можна одними ліками лікувати всі соціальні хвороби.
Як говорить заступник голови РФМПУ Павло Запорожець, моряки, які йдуть під прапор, частіше за інших піддаються руйнівному впливу суднової вібрації, штормів, перепадів температури і тиску. Вибрати роботу з такими виснажливими умовами вони були змушені після того, як був розпроданий флот нашої морської галузі, і вони виявилися звільненими в нікуди і цілком позбавленими заробітку.
Але певні асоціації і профспілкові кола хочуть сьогодні прирівняти "підпрапорників" до підприємців, що дозволило б обкладати їх 13-відсотковим податком. На ділі ці пропозиції тільки фальсифікують ситуацію. Морський фахівець не має свого бізнесу. У нього немає майна, здатного давати прибуток, він не бере участі у комерційних операціях. На яких же підставах його зараховувати до суб'єктів підприємницької діяльності? Так само не витримує критики і спроба оголосити "підпрапорника" командировочним. Його діяльність може протікати лише в режимі вільного наймання. Саме право укладати трудову угоду з іноземним судновласником-роботодавцем йому надано нашою Конституцією.
Суперечливі сторони в новому законі про оподатковування знаходить і голова РФМПУ Євген Ізотов. Після набрання законом чинності від районних державних податкових інспекцій почали надходити запити до підприємств щодо надання посередницьких послуг у працевлаштуванні громадян України за кордоном (так звані на сленгу "крюїнгові агенції"). Податкові органи хотіли одержати інформацію зі вказуванням прізвищ, імен і по батькові, адрес та ідентифікаційних кодів фізичних осіб, та й самих контрактів з морськими фахівцями, чиї дані занесені в комп'ютерні бази підприємств-посередників, щоб ті, у свою чергу, могли запропонувати їм можливість вступити в трудову угоду з іноземним судновласником-роботодавцем. Однак ліцензійні умови, що дозволяють займатися госпдіяльністю із працевлаштування, зобов'язують посередників "зберігати конфіденційність інформації" такого роду. Контракт же взагалі укладається тільки між моряком і судновласником. Посередник не є стороною цього договору, і законодавством не передбачена наявність у нього навіть копії.
– Моряки, які ходять у рейс від іноземних суднових компаній, зобов'язані самостійно подати податкову декларацію про доходи, отримані за кордоном, у податкову інспекцію, – повідомляє начальник відділу стягування податків з фізичних осіб управління оподатковування фізичних осіб ДПА в Одеській області Юрій Коваленко.
Але з декларацією потрібно надавати ще і довідку від відповідного державного органу країни, де зареєстрована компанія-роботодавець.
У зв'язку з цим Є. Ізотов висловив жаль, що у нас є Закон, але немає механізму реалізації його в житті. Справа в тому, що одержати таку до-відку український моряк після рейсу в більшості випадків просто не має можливості. По-перше, до обов'язків судновласника не входить давати відомості про те, скільки моряк, який відпрацював у його компанії, заробив, скільки з нього було утримано, а потім ці дані переправляти до нашого представництва, що розташоване в його країні, і таким чином легалізувати довідку як фінансовий документ. По-друге, моряк вкрай рідко списується в порту тієї країни, де розташовується головна контора судовласницької компанії. Буває, до неї потрібно добиратися ледве не через півсвіту. Нарешті, у законодавстві багатьох країн світу, зокрема – європейських, немає аналогів нашим бюрократичним принципам, і будь-які, а не тільки українські моряки, які працюють за наймом під прапорами цих країн, ніяких податків зі своїх морських заробітків не платять.
Одночасно в середовищі наших морських фахівців розвивається симптом анархічної самостійності. Обростаючи за час роботи за контрактами особистими зв'язками, вони все частіше переходять на укладання договорів в індивідуальному порядку. Тобто, минаючи посередника і профспілки, вони виїздять за гостьовим запрошенням до відповідної країни, де їх рада взяти на роботу та чи інша судновласницька компанія. Діюча стосовно "підпрапорників" система оподатковування призводить до того, що вони просто будуть приховувати справжні розміри зароблених сум, залишаючи гроші на рахунках в іноземних банках.
Керівництво УМО та ТСПЗ вважають, що це відчутно обмежить фінансові вливання у валютний фонд України. Чому? Досить звернутися до інформації з "Greek Shipping Directory" – Грецького каталогу суден. За його даними, сьогодні на суднах грецьких судновласників, які ходять під іноземним прапором, працює 12,5 тисячі українських моряків. Це – 543 екіпажі, кожний з яких у середньому заробляє 28 тис. доларів на місяць. Таким чином, наші морські фахівці тільки цієї категорії в попередній рік щомісяця везли додому у вигляді зарплати по 15,2 млн доларів. Нескладно підрахувати, що за рік складається сума в 182,4 млн доларів. За 15 років роботи – це 1 млрд 824 млн 480 тис. доларів. Тепер вагому частину валютних поповнень можна втратити!
Тим часом, не можна заперечувати, що моряки-"підпрапорники" непрямим чином усе одно беруть участь у поповненні бюджету. З грошей, якими вони оплачують курси підвищення кваліфікації, одержання сертифікатів, потрібних для виходу в рейс, робляться податкові відрахування. Також вони платять за навчання у вузах і коледжах своїх дітей, за медичне обслуговування, за комунальні послуги, хоча не користуються ними, поки перебувають в рейсах. Привезена ними жива валюта як інвестиції вливається в національний торговельний обіг.
Чи є вихід із авральної ситуації в оподатковуванні «підпрапорників»? На загальну думку, необхідно повернутися до колишньої норми, що міститься в Декреті КМУ "Про прибутковий податок із громадян", який повноцінно діяв 12 років аж до 1 січня 2004 року. З чиєї подачі його скасував колишній уряд? Так, відповідно до нього, якщо громадянин відробив за кордоном менше 183 діб, сплата прибуткового податку здійснювалася на загальних підставах. Якщо ж громадянин перебував на роботі за межами України 183 доби (півроку та один день) і більше протягом одного календарного року, він звільнявся від сплати прибуткового податку. Ця ж система збережена в Росії. До речі, Товариство греко-російсько-української дружби в особі пана Кіріакідіса інформує листом від 18 лютого 2005 року, що на суднах під грецьким прапором оподаткування для офіцерів становить 6%, для рядових – тільки 3%. Морські фахівці Греції, як офіцери, так і рядовий склад, які працюють під іноземними прапорами, прибутковим податком не обкладаються. Голова правління УМО Іван Султанов вважає, що "піддавання доходів нашого моряка горезвісному оподаткуванню є блюзнірським і аморальним". Авторами звертання до Президента України і Прем'єр-міністра України воно розцінюється як податкова дискримінація українських морських фахівців. Разом з ними моряки сподіваються, що справедливість переможе і буде знову відновлена об'єктивна норма "183 доби".
