Навесні майбутнього року Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова відзначить 70-річчя від дня свого заснування. Перші двадцять із них нерозривно пов'язані із видатним вченим-офтальмологом і чудовим лікарем Володимиром Петровичем Філатовим. Завдяки йому цей науковий і лікувальний заклад відкрив не лише новітні напрями в офтальмології, але й здобув загальне визнання й популярність. Заряд невгасимої енергії й творчого пошуку зберігся і в наступні півстоліття, що минули після кончини мудрої людини й незабутнього вчителя. Філатовська школа на Французькому бульварі в Одесі, відома нині в багатьох куточках планети, зберігає й примножує традиції, закладені її засновником.
У зв'язку із ювілеєм, який наближається, журналіст Володимир НОВАК попросив відповісти на низку запитань нового керівника Філатовського інституту, доктора медичних наук, заслуженого лікаря України Наталію Пасічникову, до речі, четвертого керівника за всю його історію.
- Наталіє Володимирівно, до Вашого призначення інститут очолювали люди, які мали світову славу - академіки, лауреати різних державних премій, Герої Праці Володимир Філатов і Надія Пучковська. Таким же високим рівнем професіоналізму володів і доктор медичних наук, професор, лауреат Державної премії України, заслужений діяч науки й техніки Іван Логай, який передав Вам естафету після свого виходу на пенсію. Як Ви сприйняли пропозицію обійняти керівну посаду провідного закладу з офтальмології в Україні?
- Працювати у Філатовському інституті велика честь для будь-якого фахівця-офтальмолога. Я пишаюся високою довірою і захоплююся професіоналізмом колективу, який заслужено утримує лідерство серед інших клінік країни й світу завдяки вдосконаленню своїх знань, методик, навичок і, що дуже важливо, дотримуючись непорушного золотого правила - ніколи, як і при Філатові, не відмовлятися від лікування найтяжчих хворих. Патріарх офтальмології вважав, що "песимізм біля постелі хворого і в науці безплідний, і не йому належить майбутнє". Як лікар із тридцятирічним стажем, я, до речі, також належу до школи академіка Філатова, оскільки досвід переймала у Тетяни Володимирівни Шлопак - однієї із учениць Володимира Петровича. Вникаючи майже рік у нові обов'язки, я вражена станом тяжких хворих, які приїздять сюди, і їхньою кількістю. Люди звертаються до нас, як правило, із останньою надією після серії невдалих операцій в інших клініках. І, найчастіше, наші фахівці допомагають їм відновити зір.
- Нещодавно до Вас в Інститут спеціальним вертольотом МНС було доставлено апаратника термічної обробки ковбасних виробів одного із м'ясокомбінатів Чернігівської області, який одержав серйозні опіки лугом. Яка перспектива для повернення йому зору?
- Такий хворий - 55-річний Володимир Скалозуб - справді лікується в нашому спеціалізованому опіковому центрі, створеному ще за життя Філатова в післявоєнному 1947 році його ученицею і послідовницею - Надією Пучковською. Нині ним керує відомий професор Станіслав Якименко, такого роду відділення й сьогодні єдине у світі. На щастя робітника, він вчасно надійшов до Інституту, і є висока імовірність того, що наш співвітчизник із Чернігівщини не залишиться повним інвалідом щодо зору. Сподіваємося, а вже проведено дві операції, зберегти зір на правому оці, рогівка якого менше ушкоджена. Ліве око, хоча й у важкому стані, але, як стверджує професор Якименко, справа поправна, однак надалі без керотопротезування не обійтися. У будь-якому разі хворому необхідно запастися терпінням. Років через два зір буде відновлено на обох очах.
- Мені довелося чути, що останнім часом виробничі травми витісняють так звані кримінальні, котрі в медичній статистиці зазвичай перебувають наприкінці списку різного роду травм.
- Так, на жаль, така тенденція спостерігається. Серед наших пацієнтів чимало тих, які постраждали від злого наміру. Наприклад, таксист із Донецька одержав опіки від колег, що не поділили із ним сферу впливу на маршрутах пасажироперевезень. Миловидна дівчина із Черкас на ім’я Юля, яка не дозволила молодому чоловіку залицятися до неї, була облита увечері сірчаною кислотою і перенесла вже понад двадцять операцій... Радує те, що Юля відвідує нас самостійно, лікарі докладають всіх зусиль, щоб максимально допомогти їй у прозрінні. Такі випадки непоодинокі.
- Є думка, що за кількістю успішних керопротезувань філатівцям немає рівних на планеті. Чи так це?
- Можете не сумніватися. Нашими мікрохірургами проведено понад тисячу таких операцій. Не випадково колеги із Росії, Італії, Великої Британії, США й Іспанії вважають нашого професора Якименка чемпіоном світу в цій справі.
- Невже всі очні протези, які мені вже довелося побачити в пробірці у стінах вашого Інституту, сумісні із живою тканиною ока?
- Керопротезування - останній шанс невидющої людини. Не приховую, перші кроки супроводжувалися невдачами, відторгненням керопротезів, фістулами рогівки та іншими тяжкими ускладненнями. В наші дні інститутську методику доведено до досконалості й практично відторгнень не спостерігається. Розбірний керопротез, який запатентований і виготовляється індивідуально в одній із наших лабораторій, дуже надійний і добре вживлюється. Практика показує, що наші пацієнти користуються керопротезами десятки років. Буквально цими днями від нас виписався чоловік із західних областей України Марко Коваль, який приїздив на чергову консультацію. У 1973 році академік Пучковська прооперувала його за своєю методикою у зв'язку із травмою, отриманою від необережного поводження із міною. Чоловік втратив обидві руки й осліп. Завдяки мініатюрному керопротезу весь цей час він бачить, і, як мене інформували, працює в одному із лісництв свого краю. Можу навести й інші приклади.
- Розкажіть, будь ласка, про діяльність Інституту після академіка Філатова. Одним словом, що таке ваш заклад сьогодні?
- Смію запевнити, що співробітниками інституту провадиться велика наукова й лікувальна робота. Інститут, як і колись, не стоїть на місці. Серйозно просунулися напрями, початі В.П. Філатовим (тканинна терапія, глаукома, внутріочні пухлини, кератопластика). Цими й іншими напрямами займаються вісім наукових відділів і одинадцять лабораторій. В них трудяться 25 докторів медичних наук, із яких 12 - професори, 63 кандидати наук. У складі клінічної частини - стаціонар на 480 ліжок. На шести гектарах території є п'ять лікувальних корпусів, серед них і поліклініка, госпчастина, гуртожиток і житловий будинок для співробітників, віварій, унікальна бібліотека. Наша гордість - будинок-музей і меморіальний кабінет Філатова, де все зберігається так, як було за його життя. Видаємо спеціалізований офтальмологічний журнал - єдиний в Україні.
Серед нових напрямів особливо хочеться відзначити розробку методик з використання ембріональних клітин, лазерного випромінювання, ультразвуку й магнітів, впровадження та застосування оптичної когерентної томографії, яка сканує лазерну офтальмоскопію, лазерного аналізатора сітківки, нових тканинних препаратів та їхніх похідних. Завдяки сучасним оригінальним методикам значно розширилися можливості відновлення зору.
Щорічно в стінах нашого Інституту проліковується понад 14 тисяч хворих, у тому числі понад дві тисячі - дітей. В консультативній поліклініці реєструється понад двісті тисяч відвідувань пацієнтів із різними захворюваннями очей. Причому, не тільки із України. Люди приїжджають із Росії, Білорусі, Молдови, Грузії, Болгарії, Греції, інших країн близького й далекого зарубіжжя.
Співробітники Інституту за прикладом чудового клініциста й віртуозного хірурга Філатова, не приховують того, що досягли копіткою працею. Вони завжди готові поділитися досвідом і знаннями з колегами із інших клінік, особливо із сільської місцевості, де обслуговування далеко не ідеальне. Із цією метою у нас провадяться курси підвищення кваліфікації. В найближчих планах - організація постійно діючої школи за новими технологіями в офтальмохірургії, де навчання буде провадитися на новітній апаратурі виробництва США й Німеччини.
- Цього року широко відзначається знаменна дата - 60-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років. Ваш інститут відгукнувся на цю подію спеціальною акцією для учасників та інвалідів війни.
- Це так. Не секрет, що багато людей похилого віку, головним чином ветерани війни, страждають від вікової катаракти і не в змозі дозволити собі оперативне лікування. Відомо, що окуляри, а тим більше штучні кришталики коштують недешево. Тому виникла ідея надати допомогу в лікуванні наших ветеранів – учасників ВВВ міста Одеси й області. Керівництво Академії медичних наук України підтримало нас у цьому починанні. За рік ми прооперували понад 500 чоловік. Щиро вважаємо, що таке ставлення до ветеранів має бути нормою в нашій країні. Не чекаючи додаткового фінансування, ми робимо все, що нам під силу.
- Які плани у колективу на майбутнє?
- Вони пов'язані зі зміцненням матеріально-технічної бази Інституту, залученням до лав офтальмологів молодих фахівців, подальшим розвитком співпраці із колегами далекого і ближнього зарубіжжя. Хотілося б також до ювілею оновити фасад головного корпусу Інституту, що є пам'яткою архітектури.
На знімках: директор інституту, доктор медичних наук Наталія Пасічникова;
* в операційній залі;
* живописний портрет академіка В.П. Філатова.
