Торік у травні гравці футбольної команди “Огруд” були на гребені своєї слави. Ще б пак! Виграли міжнародний турнір, до того ж – на своєму полі.
Свідками цієї перемоги стали численні болільники. серед котрих - рідні, знайомі хлопчаків, їх однолітки. Юні “огрудівці” стали для Саврані, вважайте, таким же символом перемоги, як Руслана Лижичко з успішним виступом на “Євробаченні-2004” – для України.
Футбольна команда “Огруд”, до складу якої ввійшли хлопчаки 1990 – 1991 років народження створилася із любові. Із любові її організатора Івана Григоровича Бондаря до дітей та футболу. Це його перші слова, мовлені у відповідь на запитання із чого все почалося. а потім була цікава розповідь...
Для довідки: Бондар І.Г. – директор виробничо-комерційної фірми “Огруд” (смт Саврань). Народився 1963 р. Має вищу освіту, закінчив Одеський політехнічний інститут. Сім’я мешкає в Одесі, батьки – в с. Осички Савранського району.
ВКФ “Огруд” створена в 1998 році, займається реалізацією нафтопродуктів. До речі, названа, як криничка, що по трасі Саврань - Дубинове, вода з якої – чиста, джерельна, за переказами – цілюща.
- Я люблю футбол. І цим все сказано, - стверджує Іван Григорович. – До того ж, мені дуже хотілося, щоби не забувалася слава нашого земляка Анатолія Дорошенка – майстра спорту з футболу, котрий у 70 роки грав за одеський “Чорноморець”, за олімпійську збірну радянського Союзу.
- Ви пам’ятаєте А. Дорошенка? Можливо, знайомі...
- Саме так. Я знайомий із ним, зустрічався. Хочу пригадати й Василя Мельничука, нашого земляка, арбітра ФІФА. Він також значна постать у великому футболі. Створення команди – це продовження славних традицій савранського футболу. Створення команди – це продовження славних традицій савранського футболу. Сформувався колектив при допомозі начальника відділу з питань фізичної культури і спорту райдержадміністрації Миколи Леонідовича Стащенка та вчителя фізвиховання Савранської ЗОШ Володимира Григоровича Шарандака, який став тренером команди. Мій внесок тоді був – перші десять м’ячів і пошита футбольна форма для дітей.
Відлік часу для команди – вересень 2002-го. А вже потім були численні турніри, в тому числі міжнародні. зустрічі із командами “Чорноморець” (Одеса), Шириф” (Молдова), “Оболонь” (Київ).
2003-го та 2004-го відбувся міжнародний турнір у Саврані.
(Прим. автора. Левову частку витрат взяв на себе генеральний директор ВКФ “Огруд” І.Г. Бондар. А на виділених 2 тис. грн із благодійного фонду “За майбутнє Савранщини” за клопотанням місцевої влади придбано 8 м’ячів для юних футболістів. Таких, якими грають команди майстрів першої та вищої ліги).
- У команді є гравці із різних сіл Савранського району та сусіднього – Гайворонського Кіровоградської області. Як вони добираються на тренування?
- Їхні турботи – це мої турботи. Із Осичок, Бакші, Кам’яного, Полянецького, Гайворона доводиться підвозити. Якщо у батьків є можливість, спасибі, доставлять, якщо ж ні –то це моя справа. Аби мати свій транспорт, придбав для команди автобус.
- Знаю, що ви і їздите з дітьми у всі відрядження. і опікуєтесь ними.
- Так, усього буває. Приміром, у Бєлгороді бігав по аптеках, шукав ліки, а потім і носи закапував, і температуру міряв... Я сповна відчуваю відповідальність, яку покладають не мене батьки, відпускаючи синочків на спортивні змагання. Минулого літа побували всі разом десять днів на морі. Діти відпочили, зміцніли, набралися сил. Словом, оздоровилися. Я вже бачу, що це не просто колектив, а одна сім’я.
- Отож, футбол навчає серйозного ставлення до життя...
- Це дійсно так. Коли серйозно займатись футболом, тренуватись в команді, де кожен гравець має свої обов’язки, то це дисциплінує. З часом набуте стає невід’ємним від життя. Таким чином, футбол навчає, зміцнює силу волі, тренує бійцівські якості. Словом, формує характер. Погодьтесь: кожному із нас навіть у повсякденні потрібні і дисциплінованість, і сила волі, і загартованість. Життя ж бо – як футбольне поле, на якому щосекунди, щохвилини змінюються комбінації гри...
І.Г. Бондар – людина заможна, і міг би витратити солідну суму грошей, що їх забирає його футбольне хобі – дитяче-юнацька команда “Огруд”, на свої потреби. Міг би, але... Як зізнався мій співрозмовник, він юними спортсменами просто “захворів”. І гадки не мав, коли купував у подарунок перші десять м’ячів, якого розмаху набере це спонсорство. Вже юридично зареєстрована громадська організація “Футбольний клуб “Огруд”. Іван Григорович – голова правління цього футбольного клубу. Він радий з того, що ці хлопчаки нині “за руками”; не шукають розваг на вулиці, не “прикрашають” життя наркотиками. Він певен: футбол відкриє їм дорогу у світ. Із щирої розповіді про членів команди зрозуміла: хлопчаки стали частинкою душі І.Г. Бондаря. Без них він уже просто не може. Опіка юними – як потреба. Це та духовна вага не терезах, що не дає сильним світу цього бути перетягнутими їх у царину капіталу (коли гроші лише заради грошей). Мої думки підтвердило звернення Івана Григоровича до заможних людей, щоб допомогли талановитим, обдарованим дітям розкрити свої здібності, “Давайте у Саврані проводити не лише футбольні міжнародні турніри, а й широкомасштабні пісенні фестивалі”, - пропонує він.
Тож бажаю юним савранським футболістам подальших успіхів. А їх наставнику І.Г. Бондарю нагадати давню відому прописну істину: рука, що дає, не зубожіє.
