Виноград треба хотіти слухати

Сьогодні жарка пора не тільки в механізаторів відкритого акціонерного товариства імені Калініна Тарутинського району, що закінчують сівбу ярих культур, підживлюють озимину, закривають вологу на площах, відведених під кукурудзу та соняшник. Не менше турбот і у виноградарів господарства. Адже на плантаціях, що займають 600 гектарів, вирощують п’ять столових і технічних сортів винограду. Слід зазначити, що тут предметно займаються цією традиційною для Бессарабії і досить прибутковою галуззю сільськогосподарського виробництва, забезпечуючи врожайність до 100 та більше центнерів сонячних ягід із гектара. Усі плантації – высокоштамбові, що дає можливість при догляді їх застосовувати техніку. А от формування кущів (обрізування та підв’язування), збирання врожаю – це клопіт виноградарів, серед яких чимало майстрів (точніше – майстринь своєї справи, оскільки спеціалізовані ланки здебільшого укомплектовані жінками). У селі чи то жартома, чи то серйозно – скоріше й так і сяк – кажуть, що жіночі руки м’якші, лагідніші, голос – ласкавіший. Лоза, мовляв, це любить і, отже, краще розвивається, щедріше плодоносить. Що б там не було, а Євдокія Федорівна Ніколова (на знімку), яка ось уже два десятки років трудиться на плантації, упевнена, що виноград уміє говорити, плакати та сміятися. Треба тільки хотіти, вміти його слухати. Він сам підкаже, що робити сьогодні, а що завтра. Поради Євдокії Федорівни дотримуються її колеги Ольга Федорівна Кюссе і Марія Степанівна Рашіор, а також агроном-виноградар Іван Миколайович Попов (на знімку). Вони розмовляють із лозою…

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті