“Прочитала у вашій газеті, що з 1 січня 2004 року збільшено допомоги дітям-інвалідам. У нашій родині є інвалід дитинства. Проте ми так і не одержали жодного збільшення до допомоги. Прошу пояснити ситуацію.
Марія НЕДОВА
с. Старі Трояни,
Кілійський район”
Відповідь на лист читачки дала начальниця Головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації О.П. Китайська. У ній, зокрема, поясняється:
“Державна соціальна допомога дітям-інвалідам визначається в розмірі 79% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
До державної соціальної допомоги може призначатися надбавка за доглядом дитини-інваліда розміром 50% прожиткового мінімуму одному з батьків, що не працює і фактично доглядає сина або дочку.
Законом “Про Державний бюджет України на 2005 рік” (ст. 55) встановлено рівень забезпечення прожиткового мінімуму, що застосовується при визначенні розміру допомоги дитині-інваліду до 16 років, у сумі 150 грн. З огляду на вищесказане, нині розмір допомоги разом із надбавкою становить 180 грн. (150 грн х 70% + 150 грн х 50%).
З вересня 2004 року ваша дочка О.Г. Чобану одержує в управлінні Пенсійного фонду Кілійського району соціальну пенсію на дитину-інваліда, розмір якої разом із щомісячною адресною допомогою й індексацією складає 295,51 грн.
Відповідно до вимог чинного законодавства права на державну соціальну допомогу малозабезпеченим родинам О.Г. Чобану не має, оскільки середньомісячний сукупний доход родини (511,78 грн) перевищує встановлений рівень (303 грн) забезпечення прожиткового мінімуму для родини.
“Пільги забрали, земельний пай не дають...”
Подружжя Володимир Опанасович і Марія Яківна Малаї із с. Чапаївка Котовського району звернулися до редакції з листом, суть якого зводиться до такого: В.О. Малай, будучи інвалідом армії, не може домогтися належних йому пільг, а його дружина, пенсіонерка, одержавши після відповідного рішення суду у вересні 2001 року сертифікат, що засвідчує право на земельний пай, фактично землю, і, відповідно, належних дивідендів, не одержала.
У цій ситуації розбиралися Головне управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації та Котовська райрада.
У відповіді, отриманій заявником і редакцією з Головного управління, дані такі пояснення за першим питанням:
“Відповідно до Закону України “Про внесення змін до статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їхніх родин” з 01.01.2005 року військовослужбовцям, а також особам, звільненим з військової служби, що стали інвалідами під час її проходження, надається 50-відсоткова знижка в оплаті за користування житлом і за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрику, теплову енергію й інші послуги) у житлових будинках усіх форм власності в межах установлених норм, передбачених законодавством, а також надається 50-відсоткова знижка за встановлення та користування квартирним телефоном.
З огляду на те, що нині посвідчення на пільги чинним законодавством не передбачені, Головне управління праці та соціального захисту населення рекомендувало районним управлінням видавати довідки про право на пільги на підставі документів МСЕК і пенсійних посвідчень. Для одержання зазначеної довідки радимо вам звернутися до управління праці та соціального захисту Котовської райдержадміністрації”.
Відповідь із цього приводу з Котовської райради, підписану заступником її голови В.П. Лисенко, у якій також підтверджується право заявника на пільги, зводиться до такого:
“Скасувати належні вам пільги ніхто не міг.
Вам слід терміново з’явитися до управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації для оформлення пільг”.
Зазначено й телефон, за яким Володимир Опанасович може одержати всю потрібну інформацію.
Докладну відповідь дала Котовська райрада і на запитання, що стосується ситуації з земельним паєм.
“М.Я. Малай за рішенням суду одержала сертифікат на право на земельний пай, проте в натурі земельної ділянки дотепер не має. Районний відділ земельних ресурсів пропонує їй кілька варіантів виділення земельного паю (у відповіді докладно описані три варіанти, що не влаштовують заявницю, мабуть, тому, що розташовані далеко від її рідного села – ред.). На жаль, ні біля с. Куяльник, ні біля с. Чапаївка вільних земельних угідь, що підлягають розпаюванню, немає.
Варіанти, запропоновані самій М.Я. Малай: виділити земельний пай у ТОВ “Куяльник” або з пасовиськ загального користування всіх пайовиків у с. Чапаївка, найближчим часом розглядатимуться на зборах співвласників цих земель. У разі ухвалення рішення, що не влаштовує заявницю, радимо погодитися з одним із запропонованих раніше варіантів.
З огляду на пенсійний вік Марії Яківни, рекомендуємо здати свій пай в оренду ТОВ “Куяльник”.
Сподіваємося, що питання про належні ветеранові армії пільги та ситуацію з виділенням землі його дружині, нарешті, розв’яжеться справедливо.










