Особливу роль у війні відіграли службові дресировані собаки. У 16-й штурмовій інженерно-саперній, Рава-Руській тричі орденоносній бригаді, де мені довелось служити наприкінці війни, крім п'яти штурмових і одного вогнеметного батальйонів, була окрема рота вожатих службових собак-міношукачів. У двох взводах роти було 50 вожатих із собаками, ветеринарний фельдшер з аптечкою і собачою похідною кухнею.
Вожатий рядовий Буторін за допомогою міно-пошукового собаки на кличку Бій у липні 1944 року на полі бою під містом Сокаль Львівської області виявив 26 протитанкових мін і, знешкодивши їх, забезпечив просування наших танків і піхоти без втрат, за що і був нагороджений медаллю «За відвагу».
За службовим обов’язком мені доводилося бувати у другому окремому полку дресированих собак спеціальних служб, який діяв з нами в одному напрямку, і входив до 3-ї гвардійської армії 1-го Українського фронту. Цей полк під командуванням полковника Покровського Василя Яковича за бойові заслуги був нагороджений орденами Богдана Хмельницького та Олександра Невського.
У полку було близько 500 службових собак з вожатими. Наближення такого полку на марші було чути за кілометр через багатоголосий гавкіт собак, які з'ясовували взаємини між собою.
Якщо з гармати цілком можна промахнутися по танку, що рухається, то «самонавідна» міна, закріплена на спині собаки, навченої без страху лізти під «тигри» і «пантери», знищувала ціль напевно.
Влітку 1944 року на території Польщі поблизу міста Острув Мазовецький бійців стрілецького батальйону 102-ї Далекосхідної, Новгород-Сіверської, орденів Леніна, Червоного Прапора і Суворова стрілецької дивізії на відкритій місцевості раптово атакували 5 німецьких танків, які вийшли з лощини
Наближаючись, вони відкрили вогонь по стрільцях, які залягли цепом. Сховатися було ніде, і загибель була неминучою. Кожен подумки прощався з життям. Але відбулося неймовірне. Вожаті собак-винищувачів танків, які опинилися позаду цепу, за командою спустили чотириногих вихованців з повідків...
Очевидець-одесит, полковник у відставці Давиденко Василь Григорович, який був у Вітчизняну війну начальником контррозвідки «Смерш» (смерть шпигунам) розповідає, що після повідомлення про висадку в нашому тилу (у лісі поблизу білоруського міста Свіслоч) кількох німецьких парашутистів-диверсантів на затримання була направлена група бійців із службово-пошуковим собакою. Приголомшені раптовим нападом диверсанти при допиті дали цінні відомості про супротивника.
Собаки їздово-санітарної служби під свист куль і гуркіт розривів вивозили з поля бою тяжкопоранених. За один день бою, 25 січня 1945 року, вожатий єфрейтор Федченко вивіз на запряжці санітарних собак 24 тяжкопоранених з їхньою особистою зброєю.
Чотириногих друзів з їхнім загостреним не лише нюхом, але і слухом використовували для зв'язку та охорони. Собаки-зв'язківці прокладали телефонний провід там, де це не могли зробити люди. Під час бою доставляли донесення від командира батальйону до командира полку або дивізії. Собака на кличку Барс за рік служби у цьому полку доставив на пункт прийому 500 донесень. Інший під містом Рава-Руська був поранений, осколком снаряда йому відірвало частину передньої ноги, але донесення він все-таки доставив. При форсуванні Дніпра восени 1943 року пес Джек, підтримуючи зв'язок між військовими частинами, які перебували на протилежних берегах, з повідомленням переплив річку під ворожим вогнем.
Звязківця-пса брали із собою розвідники, які ішли у тил ворога. Зашифроване донесення розвідників, заховане в нашийнику, собака вчасно доставляв командуванню.
Там, де не проходили автомашини або кінні вози, успішно діяли собачі запряжки, перевозячи різні військові вантажі, доставляючи на передову боєприпаси, продовольство, тютюн, газети, листівки, листи.
Сторожові собаки охороняли вночі наші мінні поля від їх розмінування німецькими саперами.
В “Енциклопедії” Великої Вітчизняної війни (видання 1985 року) відзначено, що у «діючій армії було 69 окремих взводів і 36 батальйонів санітарно-нартових запряжок, 29 окремих рот і 19 батальйонів собак-міношукачів, 13 спецзагонів і 2 спецполки, у яких собаки виконували різні військово-службові завдання. Всього на всіх фронтах було 70 тисяч собак різних служб. На їх бойовому рахунку 300 знищених танків супротивника, 680 тисяч вивезених з поля бою тяжкопоранених, 200 тисяч доставлених бойових донесень, сотні тонн підвезених на передову боєприпасів та інших необхідних військам вантажів.
З допомогою «кудлатих саперів», як їх називали фронтовики, виявлено понад 4 мільйони різних мін та фугасів, обстежено 15 тисяч квадратних кілометрів замінованої території.
24 червня 1945 року у Москві на параді Перемоги по Красній площі разом з воїнами-переможцями пройшла і колона вожатих зі своїми службовими собаками.
