Коли дивлюся на озимину, згадую мамині слова. Я тоді ще зовсім малою була, тож, побачивши пшеничне поле, вигукнула:
- Яка гарна травичка!
- Ні, доню, це не травичка. Тут ростуть булки, паляниці, калачі... Тож сьогодні, коли ми завітали на поле ТОВ імені Кірова, де сіяли цукрові буряки, я, згадавши дитинство, подумала, що тут ростиме “цукор”.
У пухкий, ретельно підготовлений Миколою Завойчинським грунт, зернятко за зернятком лягає насіння цукристих. Щоб все було, як належить, за роботою агрегатів постійно стежать і бригадир рільничої бригади Віктор Посувайло, і головний агроном господарства Іван Лукаш. А в цей день приїхав ще й головний агроном управління сільського господарства і продовольства РДА Михайло Стукаленко. Сам Андрій Лисенко, який сіє цю культуру, до роботи ставиться дуже відповідально.
В ТОВ імені Кірова з року в рік досягають високих врожаїв цукристих. І хоча зі зростанням цін на пальне, добрива, гербіциди вигоди від їх вирощування стає дедалі менше, та кам’янці поки що від них не відмовляються. – Багато господарів вже перестали займатися буряківництвом, - говорить Михайло Васильович, - в районі всього декілька товариств, які ще сіють цю культуру. Навіть буряківнича техніка в повному наборі збереглась лише в ПСП імені Котовського, ТОВ “Відродження”, ПП “Добробут”, СТОВ “Дружба”. Частково є ще в двох-трьох господарствах.
Справді буряківнича галузь нині в більшості районів, якщо не по всій Україні, занедбана. І сьогодні досвідчені буряківники та господарники говорять: “Якщо держава та переробні підприємства не повернуться до товаровиробників обличчям, може статись так, що українці їстимуть тільки імпортний цукор”.
Що ж хочеться вірити, що уряд до цього не допустить, і в нашому, Савранському районі, як і колись, цукристі займатимуть по три тисячі гектарів, а не 300 – 500, як нині. А поки що, повертаючись до кіровців, хочеться побажати, щоб висіяний сьогодні цукровий буряк дав добрий врожай, а переробники гідно оцінили працю своїх партнерів.
