У невеличкій музейній кімнатці, розміром близько трьох метрів на п’ять, зібрано безліч цікавих матеріалів із історії заснування та творчого життя Ананьївського народного самодіяльного оркестру народних інструментів. “Оселились” тут і вагомі нагороди як колективу, так і його незмінного керівника –
Григорія Михайловича Бондарчука. Це його дітище, як по праву називає створений 1969 року музичний колектив. Торік громадськість Ананьєва відзначила подвійний ювілей – 75-річчя Г.М. Бондарчука і 35-річчя оркестру. Оглядаю численні нагороди, що засвідчують високу професійність і диригента, і артистів-виконавців. Звання народного колективу присуджено у 1973 році. З тих пір ананьївські віртуози підтверджують свій професійний рівень. Дипломів та грамот вже й не перерахувати. Тут і срібна медаль республіканського оргкомітету за участь в огляді-конкурсі, і срібна медаль ВДНГ колишнього СРСР, велика золота медаль І Всесоюзного фестивалю, обласна премія імені Е. Багрицького і багато-багато інші відзнак. За роки свого існування оркестр дав понад 1,5 тисячі концертів; були часи, що чисельність колективу сягала 70 чоловік. Хотілося б наголосити, що в репертуарі самодіяльних музикантів – твори відомих класиків, зокрема Баха, Гайдна, Хачатуряна, видатного українського композитора Петра Ніщинського.
Григорій Михайлович зізнається: цих успіхів не було аби не допомога сім’ї та всього колективу. Своїм оберегом у житті мій співрозмовник вважає дружину Катерину Василівну. Вони з 1959 року разом. Ця жвава, енергійна жінка й нині не втратила творчого запалу. Любов до музики, самовіддана праця в міській школі естетичного виховання – ось джерело, що живить всю сім’ю Бондарчуків. Григорій Михайлович після закінчення Одеського музичного училища імені Данькевича, окрім музики,. й не мріяв нічим іншим займатися. Він довгий період був директором школи естетичного виховання. Десять років тому на цій посаді змінив його син Сергій, котрий пішов батьківською стежкою. І донька Олена також без сцени не уявляє свого життя. Шестилітньою стала солісткою оркестру, а Сергій навчався музичних знань у школі імені Столярського і Одеській консерваторії. До речі, його дружина Катерина також закінчила консерваторію, як і сестра. Нині всі викладають у місцевій школі естетичного виконання, активні учасники всіх концертних програм. Вийшли на сцену й представники третього покоління музикантів Бондарчуків – трійко онуків – Сергійко, Гришко і Марійка. Разом з батьками, дідусем та бабусею вони щонеділі та у свято йдуть у міський храм - собор Святого Олександра Невського. Їхні голоси примножують церковний хор.
- Не уявляю нашої сім’ї без музики, - каже Сергій Григорович, молодший Бондарчук. – Ось ця школа (а зустріч відбулась у приміщенні міської школи естетичного виховання), оркестр, концерти, - це все наше життя.
Колишнє приміщення райспоживспілки “переродилось”, кабінети стали класами, а невеличка столярна майстерня – отим самим музеєм, котрий дбайливими руками Катерини Василівни став своєрідною книгою життя оркестру.
Не можна було не помітити великої кількості вазонів у приміщеннях. Хто ж їх плекає? Встигає приглянути за квітами і висадити їх на клумби невгамовна Катерина Василівна.
- Повірте, ми робимо все це не стільки заради заробітку, - відверта зі мною співрозмовниця. – Без школи я себе не уявляю. Бондарчуків знають в Ананьєві та районі не лише як музикантів-професіоналів, а й як ентузіастів своєї справи. Тут ніхто не сумнівається, що з часом син стане диригентом, візьме й цю батькову справу у свої руки. Одеса, Миколаїв, Севастополь, Москва, Єреван – міста, де гастролював місцевий народний оркестр народних інструментів. Побажаємо зеленого світла світлофора у подальших концертних турне.
