Загрозливою назвав санітарно-епідемічну ситуацію в районі новий голова Білгород-Дністровської райдержадміністрації Володимир Зінченко на своїй першій апаратній нараді. І зажадав від відповідних служб оголосити надзвичайний стан.

Однією з найгостріших названо проблему незадовільного водопостачання. Ще з 1996 року села Бритівка, Шабо, Старокозаче оголошені зоною екологічного лиха. А в Козачому, Старій Царичанці, Удобному вода в цивілізованому значенні й зовсім відсутня. Аби вивчити ситуацію, віднесену до критичних, у селі Адамівка негайно організували семінар-практикум за участю сільських голів і керівників сільських комунальних підприємств.

Відповідно до інформації Дністровської регіональної інспекції державного управління екології та природних ресурсів, за наявністю артезіанських свердловин Білгород-Дністровський район посідає одне з найперших місць в Україні. Тут їх є 319. Але чи вирішує така значна кількість джерел проблему забезпечення населення якісною питною водою, яка, безумовно, мусить бути в центрі уваги комунальних підприємств і сільських рад?

На жаль, із 319 наявних свердловин 78 затампоновано. Як кажуть у такому разі фахівці – “пацієнт скоріше мертвий, ніж живий”. Ще 59 передано в комунальну власність сільським радам, але з парадоксальними особливостями: свердловини на баланси сільрад передано, а водоносні мережі при цьому - безхазяйні. Причому загальна довжина водопроводу по району складає 308 кілометрів. Проблема ускладнюється й тим, що в плині сільгоспреформи після передання об’єктів державної та комунальної власності до сільрад, починаючи з березня 1998 року, сільській владі для їх обслуговування не передали жодної одиниці техніки або ремонтного устаткування тощо.

Решта свердловин - на балансах колективних і фермерських господарств. Проконтролювати відповідним службам, у якому стані наразі перебувають ці свердловини, буває досить проблематично. Є серед артсвердловин поліишені без догляду, розграбовані. Такі насамперед становлять певну загрозу, піддаючи небезпеці забруднення водоносні горизонти.

Що стосується останнього, представником санітарно-епідемічної служби, що здійснює відомчий нагляд якості води, на семінарі було озвучено буквально таке: “Щодругий ковток споживаної селянами води вкрай небезпечний для здоров’я”. І ось, зокрема, чому. На огріхах господарювання комунальних служб відверто гендлюють “водовози” в особі підприємств або приватних осіб. У бочках, цистернах, інших посудинах, найчастіше непристосованих для цих потреб, життєво важливу вологу доставляють замовникам і продають за погодженою ціною. Те, звідки взято воду, яку приховану загрозу чаїть у собі наявність мікрофлори в ній, гендлярів не цікавить.

Бридкий вигляд має в багатьох випадках використання шахтних колодязів, яких у районі налічується 478. Причому в деяких селах району вони в такому занедбаному стані, що використання води як питної з цих резервуарів є вкрай небезпечне.

Якщо 2003 року відсоток нестандартних проб за бакпоказниками водопостачання району складав близько 40% по комунальному водопроводу в селі Шабо, і 50% по сільських водопроводах, то наступного року нестандартні проби склали 60% по комунальному, і ледь менше 50% по сільських водопроводах.

Цієї весни в селі Миколаївка серед дітей, що користувалися неякісною питною водою, зареєстровано 12 випадків захворювань на вірусний гепатит. Ймовірно, водоносний горизонт у даному разі забруднений унаслідок кричущого неподобства: на шахті колишнього колодязя приватна особа встановила туалет!

У низці ускладнень за інфекційними захворюваннями на 8,5% намітилося зростання гострих кишкових інфекцій, а дизентерії - удвічі! Що, зазначимо, досить не характерно для холодної пори року. Відповідь на риторичне питання: “Чого варто очікувати, коли стовпчик термометра підніметься за позначку, що відповідає температурі повітря, сприятливій для раптового розвитку патогенної флори в питній воді?” – напрошується сам собою...

За останніми даними, стан водовідведення, каналізації й очищення стоків у районі аж ніяк не є добрий. Очисні споруди належним чином працюють тільки в селі Олексіївка. І, ймовірно, лише завдяки тому, що дотепер вони “затрималися” на балансі військової частини. В інших же селах, як, скажімо, Миколаївка, Андріївка, Молога, очисники зруйновані і потребують відновлення. В Андріївці приловчилися збирати стоки у вигрібні ями. А в Молозі та Бритівці вміст каналізаційних труб тече просто на ґрунт.

Тому давно назріле питання реформування та подальшого розвитку системи забезпечення населення послугами водопостачання та водовідтведення, як і поліпшення санітарного стану в населених пунктах району, було позначено на семінарі в Адамівці вкрай гостро. Порятунок із кризової ситуації начальник управління економіки РДА Микола Зінич вбачає у негайному створенні райсількомунгоспів, що поряд із сільрадами взяли б на себе відповідальність у вирішенні проблеми.

Про те, як зарадити критичій ситуації, досвідом по Адамівській сільраді поділилася сільський голова Марія Бурлай. Взявши на себе тяжкі зобов’язання щодо водопостачання, залишившись зі своїми проблемами сам на сам, без жодної матеріальної бази, тут вчасно знайшли рятівне вирішення. Артсвердловини та водовідні артерії передано в оренду ТОВ “Побут”, що має не тільки відповідну техніку, але й низку “ноу хау” щодо порятунку з кризи. Сьогодні в будинках адамівців є водопровідна вода (на знімку). Успішно вирішуються питання розширення спектру комунальних послуг: оранння городу, збирання та вивезення сміття, ритуальні послуги тощо.

У Білгород-Дністровському районі, крім виробничого управління житлово-комунального господарства села Шабо та комбінату комунальних підприємств Бритівки, створені сількомунгоспи в Старокозачому, Приморському, Петрівці, Салганах, Удобному. У стадії розробки Миколаївський сількомунгосп. Але, мабуть, приведеться скрутно цим сільським комунальним підприємствам, що перебувають під гнітом нерентабельності, і зокрема тим, що через побоювання прогоріти, лише формально числяться на папері.

У будь-якому разі, підбиваючи підсумки семінару, новий голова райдержадміністрації Володимир Зінченко назвав діяльність комунальних структур на селі сильним і перспективним бізнесом. І наголосив, що сьогодні вбачає основну проблему в одній речі - слабкому господарюванні та невмінні організувати роботу.

Можливо, нове дихання зуміє реанімувати чудову ідею підвищення рівня життя села через роботу сількомунггоспів або шляхом створення єдиної районної комунальної служби? І висловлення одного з учасників семінару про неповоротність процесу та перспективи поліпшення життя простих селян, які мимоволі стали заручниками в цій жахливій ситуації, виявиться цілком справедливим?