Мені пощастило бути делегатом установчого з’їзду Всеукраїнської громадської організації “Братство бджолярів України”, який відбувся нещодавно в Києві. Ще в роки свого прем’єрства нинішній Президент України Віктор Андрійович Ющенко виступив з ідеєю створення цієї громадської організації. Отож, саме він і був найактивнішим учасником цього з’їзду.
Ми часто не без гордості любимо повторювати – Україна космічна держава. І це справді так, ми володіємо космічними технологіями, які мають хіба що десяток найрозвиненіших країн світу. І не можна не захоплюватися вітчизняним технічним генієм, що підтримує в зовсім непростих сьогоднішніх умовах високотехнологічні галузі в робочому стані.
Але при цьому хочеться, як говориться, опуститися на землю, згадати, що Україна разом з тим і велика аграрна держава, яка нараховує 32 мільйони гектарів ріллі, сотні тисяч гектарів садів і близько трьох мільйонів бджолосімей, які надають величезну послугу українському тваринництву і землеробству, запилюючи мільйони гектарів етномофільних культур і значно підвищуючи при цьому їх врожайність.
Та, на жаль, нині бджільництво у нас мало організоване, стан його критичний і потребує державної уваги. Не обов’язково з розширеним фінансуванням, набагато важливіше створити управлінську або координуючу структуру, яка б на державному рівні допомагала лобіювати (в доброму розумінні цього слова) інтереси бджолярства, допомагала б і в питаннях експорту, і в непростих взаємостосунках з різними службами, зокрема, Департаментом ветеринарії та інше.
Потрібно сказати, що протягом останніх двох років держава уже намагається надавати допомогу бджолярам у вигляді дотацій від 5 до 11 гривень на бджолосім’ю, хоча це більше було схоже на ПІАР-хід перед виборами. До серйозної підтримки справа так і не дійшла, а нам на той період, та й зараз, як повітря потрібна була бодай одна на Україну, але добре обладнана незалежна ветлабораторія, яка б по цінах, наближених до собівартості, робила аналізи за сучасними вимогами, в т.ч. і на антибіотики.
Потрібно відзначити, що держава завжди непогано ставилася до бджільництва і при Союзі, і до Жовтневої революції. Ще в царській Росії у важкі роки бджолярам надавалась допомога, наприклад, у вигляді продажу безакцизного цукру.
На бджільництво зверталась увага і в інших країнах. Так, ще у 1904 році у Болгарії був прийнятий Закон на підтримку бджільництва. Вдумайтесь, будь ласка, в деякі його положення.
Скажімо, за розбірний вулик, заселений бджолами, уряд видавав по два франки премії. Бджолярським товариствам (уже тоді були такі) і окремим бджолярам уряд відпускав безплатно з казенних розсадників плодові і медоносні саджанці. Бджолярським товариствам уряд відпускав з казенних лісів із знижкою 50 відсотків із усталеної такси матеріал для виготовлення розбірних вуликів.
У випадку несприятливого для бджільництва року, уряд відпускав бджолярам під контролем бджолотовариств цукор без акцизу та інших зборів у розмірі 5 кілограмів на вулик.
Для обмеження розповсюдження гнильця, хворі бджоли знищувались, а їх власники отримували відшкодування в розмірі 20 франків.
Звичайно, в наших умовах про таку царську підтримку в прямому і переносному значенні цього слова нічого й думати. Але ми повинні збагнути, що сьогодні бджільництво продовжує існувати по інерції, за рахунок колишніх здобутків. А коли інерція закінчиться, можна не сумніватися, що настане зубожіння бджолярів, а за ним і розвал обслуговуючої інфраструктури.
Безумовно, постраждає і землеробство за рахунок недозапилених великих площ соняшнику, гречки та інших ентомофільних культур. А це вже зовсім інші цифри – мільярдні збитки.
Враховуючи все вищесказане, Президент України і вирішив звернути належну увагу до бджільництва через втілення свого давнього задуму – створення громадської організації “Братство бджолярів України”.
Сам В.А. Ющенко, бджоляр від діда-прадіда, продовжує займатися цією справою і зараз, не дивлячись на величезну зайнятість. Нині його пасіка налічує 300 бджолосімей, 100 з них він обслуговує особисто.
На з’їзді були присутні майже 100 делегатів з різних регіонів нашої держави. І саме вони й порушували найболючіші проблемні питання у бджільництві. Деякі питання Президент особисто взяв на замітку.
Близько двох годин В.А.Ющенко спілкувався з делегатами. Його обрали почесним головою новоствореної організації. Далі, як і належало почесному голові, В.А.Ющенко запросив нас, делегатів з’їзду, до себе на дачу, щоб познайомити зі своїм бджолиним господарством.
Духовне життя Президента досить насичене. Його дача пронизана духом національної ідеї. У центрі дачі стоїть старовинний млин, у приміщеннях знаходяться предмети української старовини: ікони, картини. Ну і, звичайно, вінцем свого надбання він вважає пасіку, яка в нього від діда-прадіда.
- Я народився на пасіці, - підкреслив під час розмови з нами Віктор Андрійович.
До речі, численні делегації з Європи, дізнаючись, що Президент нашої держави – бджоляр, неодноразово висловлювали своє захоплення. Бо вони вважають: заняття бджільництвом додає мудрості. Ще в давнину до бджолярів було особливо шанобливе ставлення. Вважалося що бджоляр – це людина від Бога. Наприклад, в давнину на суді бджоляр звільнявся від клятви, бо йому вірили й без цього.
Президент В.А.Ющенко підкреслив, що бджільництво має бути символом України. Так, як вівчарство в Австралії, чи виробництво гаванських сигар на Кубі. В.А. Ющенко пошкодував, що бджільництво в Україні, займаючи п’яте місце у світі щодо виробництва меду, перебуває у жалюгідному стані.
Президент пообіцяв підтримку державі у переробці нашої продукції бджолярства.
