- такою була назва ІІІ фестивалю поезії молодих авторів Одещини, який відбувся з ініціативи Обласного центру української культури та культурно-просвітницького об’єднання “Ліра” 11 червня, у виставковій залі “Українська скарбниця”. У фестивалі взяло участь близько 30 початкуючих літераторів з Одеси, Ізмаїльського, Балтського, Кодимського, Арцизького та інших районів області. І мала рацію директор Центру української культури Галина Анатоліївна Загребенюк, коли, відкриваючи це свято поезії, сказала, що проведення вже третього за ліком подібного фестивалю свідчить про те, що він стає культурно-мистецькою традицією області, а відтак – важливим фактором становлення літераторів, формування їх творчого таланту. І це справді так. Ті твори, з якими виступили на фестивалі надзвичайно обдарована поетеса Оксана Картельян з Ізмаїла, Галина Лиса з Татарбунарського району, Наталя Бутук з Одеси, яка оце нещодавно стала членом Національної спілки письменників України, а ще – Юлія Радом, Надія Птаха, Любов Цибулько, поет Валентин Осінь, засвідчують, що в нашому краї з’явилася ціла плеяда обдарованих літераторів, які вже не просто перебувають на підступах до “великої літератури”, а й активно формують нову літературну хвилю.
Хто ще вчора чув в Одесі про молодих літераторів Ухожанської середньої школи, що в Балтському районі? А сьогодні в обласному фестивалі поезії беруть участь і керівник літстудії цієї школи, вчителька Алла Снігур, і кілька її найздібніших вихованців, серед них й наймолодша учасниця дванадцятилітня Наталка Гнєвашева, якій я як голова журі фестивалю передав традиційний на цих поетичних форумах “вогонь поколінь”, у вигляді “незгасаючої свічки таланту”.
Досить вдало ведучі Катерина Казначеєва, вона ж і керівник “Ліри”, та Михайло Нізовцов вплітали в тканину фестивалю і музичні номери переможниці поетичного конкурсу “Поетична Одеса-2004” Наталії Рувінської, викладача музичної школи з Котовська, яка пише музику і на власні вірші, і на вірші Ліни Костенко та одеських поетів Олега Дряміна, Антона Михайлівського. Виступив зі своїми творами гість фестивалю поет Микола Палієнко. На фестивалі переможців не визначали. І це вірно: тут має панувати олімпійський принцип: “Головне не перемога, а участь”. Тим паче, що визначати переможців серед молодих поетів, справа взагалі невдячна, отож грамотами Українського центру культури та журі було відзначено всіх учасників, які натхненні цими відзнаками, поклали квіти шани до пам’ятників Т. Шевченка та О. Пушкіна.
Виступаючи з оглядом творів учасників фестивалю, я докладно зупинився на творчих знахідках і прорахунках майже всіх літераторів. Отож, зараз відзначу лише кілька характерних, проблемних моментів у віршах початківців. Передусім, дехто з молодих авторів не розуміє, що “писати віршами”, тобто заримованими рядками, ще не означає, що ти справді пишеш… вірші. В поезію твої заримовані рядки переплавляються лише тоді, коли все, що ти хочеш сказати своєму читачеві, буде сказано образно, афористично; коли в твоїх віршах проглядатимуться власне світобачення і світосприймання, проглядатиметься індивідуальна манера письма.
Більшість початківців намагаються писати свої твори двома мовами – українською і російською, зрештою це призводить до того, що насправді вони починають писати українсько-російсько-одеським суржиком. Але якщо в прозі виправити якесь кальковане слово досить легко, то в поезії через нього іноді доводиться переписувати рядок або й цілу строфу. Отож радив би визначатися з мовою, пам’ятаючи, що, зрештою, не так вже й важливо, якою саме мовою пишеш, головне, щоб це було написано поетично…
І нарешті, третя проблема – пошуки власної теми, сюжету, певної філософської концепції, яка дозволила б поетові сказати щось своє і по-своєму. І це дуже принципово, оскільки сказати щось своє в суперпопулярній серед молодих в любовній ліриці стає все важче, а відбуватися любовно-сентиментальною банальщиною нема сенсу, бо це шлях в нікуди. І нічого не вдієш: навіть на такому святі поезії, яким є обласний фестиваль, мусиш вдаватися до професійної розмови, якої, власне, й прагне більшість його учасників.
