Число дванадцять має якийсь особливий, сакральний зміст. В Ісуса було дванадцять учнів, у році нараховується дванадцять місяців. Є чимало й інших прикладів. Але в даному випадку ітиметься про дванадцять воєн за Україну. І ці дванадцять воєн вклалися у порівняно короткий за історичних мірками період – п'ять років. Саме таким оригінальним методом одеський історик Віктор Савченко спробував відобразити всю складність політичної боротьби в Україні у 1917-1922 роках.
Книжка «Дванадцять воєн за Україну» видана видавництвом «Фоліо». До речі, це вже не перше дослідження Віктора Савченка, присвячене складному періодові історії України, коли в один клубок переплелися боротьба українського народу за незалежність і жорстока громадянська війна. Інтерес викликали і дві його попередні книжки – «Авантюристи громадянської війни» і «Симон Петлюра».
Незважаючи на те, що від тих подій нас відділяє більш ніж 80-річний проміжок, вони і сьогодні хвилюють сучасників. Це триватиме доти, доки історія буде присутня у нашій політичній свідомості, доки так чи інакше ми поділятимемося на «білих» або «червоних», «петлюрівців» або «махновців». А це означає, що так чи інакше ми повертатимемося до періоду, коли це протистояння виникло.
Якщо політика у нас історизована, то, у свою чергу, і історія у нас політизована. А будь-яка політизація шкодить «учительці життя». Ще недавно єдиними джерелами з історії воєнного протистояння 1917-1922-років, були книги радянських істориків, де поразка прихильників української незалежності подавалася як закономірний підсумок перемоги пролетаріату над «буржуазним націоналізмом». Після здобуття Україною незалежності історики з ентузіазмом першовідкривачів кинулися в інші крайнощі, зображуючи цей період як епоху визвольної боротьби.
Віктор Савченко прагне показати всю складність і суперечливість тієї величезної і жорстокої хвилі взаємної ненависті і насильства, що охопила нашу країну. Адже за Україну прихильникам незалежності доводилося боротися не лише з більшовицькою Росією або їхніми антагоністами з «білого» табору (втім, і вони також воювали за Україну – кожний за свою). Набагато згубнішою була боротьба серед самих прихильників незалежності. Саме вона багато в чому і стала причиною краху першої у ХХ столітті спроби створити незалежну українську державу.
Книга розпочинається першою війною більшовиків проти Української Народної Республіки (грудень 1917 – лютий 1918 року) і закінчується описом боротьби численних повстанських загонів. Між ними – і воєнний конфлікт у Бессарабії, і повстання Директорії проти гетьмана Скоропадського і боротьба Польщі проти Західно-Української Народної Республіки. Події різних воєн у часі переплітаються між собою і, цілком зрозуміло, що за цих умов автору доводиться відступати від чіткої послідовності і виводити паралельні події в окремі розділи. Але від цього книжка нітрохи не втрачає, скоріше навпаки.
Слід одразу зазначити, що «Дванадцять воєн України» - книжка на аматора. Не лише на аматора історії, але насамперед на шанувальника того її розділу, який називається воєнною історією. Це книжка про війну, пересування дивізій і армій, захоплення міст і бойових сутичок. І все ж вона дуже динамічна і захоплююча.
Причина в тому, що Віктор Савченко пише популярним стилем. При цьому не можна сказати, що його книжки позбавлені наукової основи. .
Безперечно, вона захопить і тих, хто цікавиться історією Одещини. Балта, Бірзула, Ананьїв, Березівка, Роздільна – назви цих населених пунктів часто зустрічаються на сторінках книжки. Вони не раз опинялися в епіцентрі протистояння різних сил. Чималий інтерес становить і розділ, присвячений окупації Румунією Українського Придунав’я – сторінці, мало вивченій у вітчизняній історіографії.
Говорячи про вартості книжки, не можна не сказати і про її недоліки. Вони втім, властиві не лише саме цьому виданню, але і багатьом іншим книжкам про війни. Це відсутність карт. Тому порада читачам книжки – якщо ваші уявлення про географію України сумнівні і ви не можете уявити собі просування, наприклад, військ Махна від Гуляй-Поля до Катеринослава, придбайте для початку шкільний атлас з історії України (потрібно зазначити, непогане видання) і насолоджуйтеся читанням, переживайте заново події тих років. Можливо, саме вони викличуть у вас розуміння того, що історичні діяння і ті, хто їх робить, не терплять однозначних оцінок.
Можливо, хтось зуміє нарахувати більше або менше воєн у тій великій війні, яка прокотилася по Україні. У Віктора Савченка особливий рахунок. І, гадаю, він має право на існування.
