У 2000 році КСП “Колос”, яке можна було вважати “лежачим”, реорганізувалось у ТОВ “Батьківщина”. Нове господарство очолив Володимир Петрович Володівщук, який до того 10 років працював головним зоотехніком. І хоч добре знав виробництво і людей, та починати було важко. У “спадок” йому дісталися 800 тисяч гривень боргу, тривала невиплата заробітку, напіврозвалені тваринницькі приміщення, токи тощо. Та ще й поля господарства розташований в зоні ризикованого землеробства, а протяжність їх 27 кілометрів.

За чотири роки господарство стало невпізнанним. А зміни були відчутні уже у 2002-му, коли люди почали регулярно одержувати заробітну плату. Тепер вже стало законом, що зарплата у структурі затрат становить 25 відсотків і видається щомісячно в одне й те ж число. Торік, наприклад, фонд заробітної плати становив 396 тисяч гривень, а середня щомісячна платня на одного працюючого була 345 гривень. Тут лише одних податків у 2004 році сплачено 153 тисячі гривень.

Звичайно, щоб одержувати, треба й виробляти. Торік валової продукції було вироблено на 2 млн 284 тис. грн, проти 2003 року – 1 млн 363 тис. грн. Рентабельність становить 17 відсотків. В цьому господарстві всі галузі прибуткові.

Знайомлячись з товариством, не можна було не помітити відремонтовані криті токи, тваринницькі приміщення. Готується до пуску свій цегельний завод. Є тут свої переробні цехи. Коли дивишся на все це, виникає питання: як, завдяки чому, яким чином вдалося всього досягти за досить таки короткий час?

- На самому початку довелось “затягнути пояси”, - говорить Володимир Петрович, - економили на всьому. А ще налагодили облік: рахували все. Іноді, навіть не думаючи, на дрібницях ми стільки втрачаємо. Звичайно брали й кредити.

Велику роль зіграло й те, що люди повірили в нового директора, та й він ніколи їх не підводив. Тепер значною мірою виграють від того, що всі працюють на кінцевий результат. Тобто, кожен приходить в господарство, щоб виконати певний, конкретний обсяг робіт, а не відбути години. І плоди праці цього колективу помітні всюди. Скажімо, у 2000 році надій від корови тут був всього 1700 кілограмів. Нині він зріс до 2800 кілограмів. Сьогодні середньо добовий надій від кожної фуражної корови перевищує десятилітрову позначку. За період існування ТОВ “Батьківщина”, колектив зумів придбати два комбайни, один з яких новий, дві сівалки, два культиватори, сінокосарку.

У господарстві утримується 250 – 300 голів свиней, 550 голів ВРХ, з них – 190 корів. Планують розвивати тваринництво й далі. Не відмовилися тут і від цукрових буряків. Застосування новітніх технологій дає змогу навіть на цих грунтах щорічно одержувати по 300 центнерів з гектара цукристих.

Директор товариства В.П. Володывщук висловлює незадоволення тим, що й держава, й переробники не стимулюють буряківників. В той час, як вартість пального, добрив, насіння підскочила на недосяжну висоту, закупівельні ціни на цукрові буряки зросли на мізер.

- До того ж, в цьому році, - говорить Володимир Петрович, - ми, сільгосптоваровиробники, відчуваємо труднощі із придбанням ПММ. Я вважаю, не потрібно нам давати подачки у вигляді пільгового пального чи ще чогось. Ми розвиваємо виробництво, переходимо на новітні технології, але ми повинні бути впевнені, що сьогодні і завтра, і післязавтра закупівельні ціни будуть стабільні. Держава має подбати про те, щоб люди були зацікавлені виробляти якісну продукцію. В усіх розвинених країнах сільське господарство дотується, але не якимись краплинами в окремі періоди, а згідно з законом там встановлені стабільні ціни. А у нас через такий підхід люди не хочуть йти в сільське господарство. А ще чимало шкоди нам завдають служби зайнятості. Тепер замість того, щоб йти на роботу, багато хто стає на облік у службі зайнятості і, не працюючи, одержують гроші. Нині, наприклад у нас робота є, а от кваліфікованих механізаторів немає. Хороший спеціаліст лише за один день у нас може заробити до ста гривень. Отож скаржитися на заробітки не доводиться. Частина людей розучилась добре працювати. І це вже проблема, яку необхідно вирішувати на державному рівні.

Треба створити такі умови, щоб люди йшли на роботу з радістю, щоб вони мали хороші побутові умови, гідну зарплату. Особисто я мрію домогтися того, щоб люди були горді з того, що вони працюють на нашому виробництві. Звичайно, щоб цього досягти, нам всім ще треба багато вчитися. Хоча самі знання до успіху не приведуть. Більшого можна досягти, коли маеш мету і з натхненням працюваеш над її здійсненням.

Володимир Петрович цілеспрямовано йде до своєї мети. Якщо ж не вистачає знань, він їх поповнює, треба досвіду – набуває, зустрічається з труднощами – долає.