Ректорові Одеського державного аграрного університету, депутатові обласної ради С.С. Корлюку виповнилося 50 років. Він наймолодший ректор вузу в системі Міністерства аграрної політики, а донедавна був таким і серед ректорів у нашому регіоні.
- Сергію Сергійовичу, один мудрець говорив, що великі можливості приходять до всіх людей, але не всі підозрюють, що з ними зустрічалися. І щасливий лише той, хто свого часу відчув ці можливості та скористався ними для себе і для людей. Чи не так це?
- Відразу скажу, що життя мене не особливо балувало. Народився в звичайній сільській родині на Кіровоградщині, батьки були рядовими колгоспниками. Але потяг до навчання, до книги був завжди. Радість пізнання не залишає мене і сьогодні. Адже людина, що ширше відкриває для себе світ, то сильніше відчуває потребу освоїти нове, поки ще їй невідоме. Тож книга стала моїм постійним супутником і порадником. Причому не тільки з аграрних питань. Мабуть, із віком починає “тягти” до філософських міркувань, до спроби робити узагальнення, шукати відповіді на питання, що виходять за межі службових обов’язків і повсякденних турбот.
І сьогодні, коли я знайомлюся з нашими студентами (а я їх, повірте, майже всіх знаю на лице і за прізвищами), то відразу виділяю тих, хто наполегливо прокладає собі дорогу в житті.
- У наступому році у вас іще одна “кругла дата” - десять років роботи ректором. Минулого року одержали звання професора. Особисто підготували трьох кандидатів наук. Крім того...
- Гадаю, не варто вести далі. Мова ж не про мене, а про те, що я особисто роблю, до чого прагну, як здійснюю з допомогою професорсько-викладацького складу задумане.
Головне полягає в тому, що наш Одеський державний аграрний університет, один із найвідоміших вузів України, має IV рівень акредитації. За цим стоїть праця багатьох моїх колег, наше спільне прагнення йти в ногу з життям, відповідати на його нові запити.
Насамперед, ми постійно працюємо над проблемами подальшого вдосконалення навчально-виховного процесу на основі європейських стандартів. Наприклад, докорінно перероблено навчальні плани економічного факультету. Багато уваги приділяємо комп’ютеризації при підготовці фахівців-аграріїв нового ринкового типу. Для наших студентів, здебільшого вихідців із сільських шкіл, де не всі раніше бачили “живий” комп’ютер, це справа принципової важливості.
“Вгадали” ми і з відкриттям нового факультету землевпорядкування та кадастру. Сьогодні його випускники досить затребувані у зв’язку з проваджуваною в країні земельною реформою. Користується великим попитом і спеціальність “захист рослин” на агрономічному факультеті.
Багато які наші студенти проходять стажування за кордоном, стають не тільки бакалаврами, але й закінчують магістратуру.
По-новому організовано роботу, пов’язану з підвищенням кваліфікації та післядипломною освітою практиків аграрного виробництва. І це до нас приваблює багатьох вчорашніх випускників.
- Що ж, проблем вуз не має?
- Що ви! Звичайно є, та ще які! Почнемо з декларованої безкоштовної освіти. Ми почали приймати абітурієнтів на контрактній основі і на цьому ґрунті вирішувати багато питань організації навчального процесу, утримання аудиторій та гуртожитків. Але з іншого боку...
Ось у нас на економфаку одна група студентів на держбюджеті, інша – на контрактній основі. Так, повірте, перші за рівнем знань, як то кажуть, на цілий порядок вища, бо їх добрано за конкурсом, у них глибокі знання, у них велике бажання навчатися.
Звідси й запитання: як далі розвиватиметься система вищої освіти. Або ми повернемося до випробуваної десятиліттями конкурсної системи, або на контрактній основі приймати тих, хто до цього абсолютно не готовий. Я вже не кажу про їхнє подальше ставлення до навчання та якості фахівця, що випускається, якому усього лише потрібні “корочки”.
Друга, не до кінця з’ясована проблема – це працевлаштування випускників. Сьогодні нам ставиться в провину, що ми випускників вузу не забезпечуємо роботою. Але звернімося до Конституції України, до Закону “Про освіту”, де записано, що з одного боку громадянин країни сам обирає собі роботу, і примус тут неприпустимий, а з іншого боку – про те, що вуз лише сприяє працевлаштуванню. І ми це робимо, підтримуємо зв’язок із багатьма райдержадміністраціями, агропідприємствами, провадимо ярмарок вакансій, інші заходи.
А з іншого боку, у країні залишився лише один колгосп (про це недавно писала газета “Голос України”). Інших державних сільгосппідприємств на селі також практично немає. Як немає й побутових умов для приймання молодого фахівця, якому не гарантується соціальна підтримка. Тому тут мову треба вести в іншій площині: варто зміцнювати економіку сільського господарства, краще фінансувати та розширювати соціальну інфраструктуру села. Тоді туди охоче підуть працювати не тільки наші випускники, але й молоді вчителі, медичні працівники, працівники культури, інші фахівці.
Але ми не просто скаржимося на ситуацію, але намагаємося щось самі змінити. Так, наш аграрний університет першим у країні розробив програму підготовки фахівців для села, що була затверджена обласною радою. Це набагато полегшує вирішення багатьох питань.
Крім того, стали на шлях укладання прямих договорів між вузом, районом і студентами. Такий договір уже багато років існує з Комінтернівським районом. Користь від цього одержує кожний. Район забезпечений кадрами, 15 студентів одержують стипендії райдержадміністрації, наші вчені підтримують тісні контакти з місцевими сільгосппідприємствами, фахівці приїжджають до нас по консультації.
- Сьогодні в приймальній комісії повно люду. Отже, цікавість до аграрних фахів не вгасає. І як завжди, в такі дні в неспокійних батьків починаються розмови про побори, про упереджене ставлення до абітурієнтів. Що Ви можете сказати з цього приводу?
- Ми намагаємося зробити весь процес від прийому документів до зарахування відкритим і гласним. Відгукуємося на кожну заяву або апеляцію. Намагаємося строго аргументувати кожен свій крок, кожне рішення приймальної комісії. Письмові роботи шифруються, на іспитах можуть бути присутні представники будь-яких контролюючих органів (як було торік), залучаємо до складу приймальної комісії представників громадськості, головного управління сільського господарства та продовольства облдержадміністрації. До речі, при бажанні, ми можемо і Вас, як журналіста, включити до складу приймальної комісії.
- Дякую за пропозицію. Але воно трохи зненацька, потрібно ще подумати, порадитися.
- І проте, такі прохання ми адресуємо багатьом. Звичайно, вступ до вузу припускає добір. Тим більше, що в нас конкурси на окремі факультети становлять 3-4 чоловіки. Отже, хтось усе-таки не зможе здійснити свою мрію цього року. Але за кожним випадком ми ведемо відверту розмову з батьками, пояснюємо на конкретних фактах об’єктивний підхід до оцінки знань.
А що стосується поборів, то вони, на жаль, є. Скажу більше, такі спроби навіть почастішали. Мабуть, винуватий час, коли головною цінністю в житті стали гроші. Але ми з цим ведемо тверду й однозначну боротьбу. Буть-який викладач, замічений у нечистоті, бажанні отримати “навар” на вступних іспитах, у навчальному процесі, негайно звільняється з роботи, незалежно від звання та заслуг. І таких уже чимало. Іноді самі ініціюємо передання заяв до правоохоронних органів. Але, на жаль, не завжди зустрічаємо готовність покарати таких порушників закону в судовому порядку.
- Тепер про Вашу депутатську діяльність...
- Обраний я депутатом облради від Комінтернівського району, де мене і роботу нашого вузу знають буквально в кожному селі. Довелося витримати великий конкурс: на три “вакантні” місця претендувало декілька чоловік.
Тепер намагаюся виправдати надану довіру. У районі буваю щомісяця, відповідно до встановленого графіку прийому виборців за особистими питаннями й колективними заявами. З багатьма господарствами постійно підтримуємо ділові зв’язки. Наші вчені там теж дуже часті відвідувачі.
Я входжу до складу постійної комісії з питань розвитку місцевого самоврядування, регламенту депутатської діяльності, етики і гласності. Сьогодні на неї покладено особливу відповідальність у зв’язку з тими змінами, що відбуваються як у країні, так і в нашій обласній раді. Повірте, оцінювати роботу колеги-депутата куди складніше, ніж вирішувати конкретні, господарські питання. Хоча в кожної комісії теж свої чималі складності та труднощі.
Звичайно, як депутат хочу зробити більше, якось уплинути на негативні процеси, що відбуваються на селі. Наші зусилля, наші бажання приносити добро людям, не повинні вгасати ні за яких обставин.
