“Перш ніж писати, подивися, який гарний білий аркуш паперу: не спогань його недбалою або фальшивою фразою”. Саме за таким принципом працюють журналісти Болградської районної газети “Дружба”. Я вирішила довідатися, із чого ж усе починалося, як створювалася газета, хто стояв біля джерел її формування.
23 червня 1941 р. у Болграді було засновано газету “Ленинский путь”. На жаль, ніяких архівних даних не збереглося: невідомі імена перших журналістів і головного редактора, не залишилося навіть пілотного номера.
На початку 60-х років до Болграда приїжджає Д.Н. Тюрменко, талановитий і досвідчений журналіст. Він стає редактором, і поступово в газеті відбуваються зміни. Вона почала називатися “Дружба”. Видання користувалося великою популярністю, про що свідчив тираж – 18000 примірників. Матеріали газети 60-х років істотно відрізнялися від сучасних. Партія диктувала свою політику, із якою доводилося рахуватися. Переважно тематика газетних сторінок зводилася до висвітлення діяльності партії. Тверда ідеологія не давала волі дій. Однак газету не можна було назвати виданням, що констатувало лише послідовність подій, які відбуваються в місті та районі. У “Дружбі” існувала рубрика “Саламур”, яку вів редактор Д.Н. Тюрменко. Під цією рубрикою публікувалися сміливі й різкі критичні матеріали. Піднесені із часткою іронії, вони, проте, відображали дійсність.
Все це, як кажуть, було вчора. Чим же сьогодні живе “Дружба”, як їй вдається триматися на плаву і гідно носити статус “районки”? Із цими запитаннями я звернулася до редакції газети, де й поговорила із нинішнім редактором Тетяною Петрівною Желясковою і кореспондентом Анатолієм Чебановим.
- Розкажіть, будь ласка, про основні напрями роботи газети.
- Ми висвітлюємо діяльність міськради, райдержадміністрації. Публікуємо матеріали про події, які відбуваються в селах району, у рубриці “Вісті із сіл”. Відповідаємо на листи читачів. Раз на місяць випускаємо сторінку під назвою “Другар”, підготовлену Центром болгарської культури у Болграді. Кожного місяця з'являється сторінка для дітей “У лукоморья”. І, звичайно ж, у нас є рубрика “Поздоровляємо”, завдяки якій жителі міста й району можуть поздоровити рідних та близьких – це їм дуже подобається.
Для підприємців і підприємств існує рекламний відділ, який дозволяє їм у будь-який час помістити оголошення або рекламну інформацію.
- Нові мер міста і голова райдержадміністрації - для невеликого містечка дуже значимі події. Чи вплинуло це на роботу газети?
- У цілому, як працювали, так і працюємо. Жодних глобальних змін поки що не відбулося.
- У 2005 році у вас збільшилося число передплатників у порівнянні із 2004 р. Які питання найбільше цікавлять читачів?
- Справді, тираж збільшився на 700 примірників. Людям цікаво читати про своїх земляків, їхні проблеми й успіхи. Не останнє місце в рейтингу посідає інформація про виплату зарплат і пенсій. Це одне із найболючіших питань.
- У 2004 році пожежа знищила друкарню. Як ви справляєтеся із цією ситуацією?
- Тоді в нас згорів річний запас паперу. Газету, у буквальному значенні слова, ні на чому було друкувати. Ми шукали допомоги у спонсорів, намагалися власними зусиллями виправити становище, тому що газета мала виходити кілька разів на тиждень. Фірма “Поліграфсервіс” пішла нам назустріч. Нам дали в борг папір, за мінімальною вартістю друкували газету, журналісти три місяці сиділи без зарплати. Незабаром наша друкарня відновила своє устаткування, і тепер ми знову користуємося її послугами.
- Чи бере газета участь у якихось конкурсах, чи є якісь особливі нагороди?
- У нас є кілька грамот районного масштабу за внесок у розвиток міста й району. Але найбільше ми пишаємося нагородою за участь у міжнародній виставці ЗМІ “Інтер-преса”, “Українська преса”.
- ЗМІ називають четвертою владою. Чи відчувається це в Болграді?
- На жаль, ні. Влада має на увазі, що ми, журналісти, маємо формувати громадську думку, але сьогодні ЗМІ – лише слуга перших трьох влад. Наш народ не дозрів для сприйняття критики й правди. І взагалі цілком вільної преси не існує. Є ступінь залежності від політичної верхівки.
- Працювати в журналістиці сьогодні нелегко. Чи вдається вашому колективу висвітлювати найбільш важливі моменти із життя району?
- В міру можливості намагаємося відображувати всі значимі події. Але державні служби не завжди йдуть назустріч. Одержання будь-якої інформації необхідно узгоджувати із різними інстанціями.
- Як Ви вважаєте, чи є майбутнє у друкованих ЗМІ при всесвітній комп'ютеризації?
- У найближчому майбутньому є. Швидше за все, інтернет-видання стануть атрибутом великих міст, а такі газети, як наша, будуть існувати ще довго. Людям завжди буде цікаво читати про таких же як вони: сільських жителів або жителів невеличких міст. Цілком ймовірно, інтернет-журналістика не швидко вступить у свої права, і небезпека зникнення районних газет нам не загрожує.
