"Маршрутка" проскочила Сарату і пригальмувала біля чергового залізничного переїзду: перед мікроавтобусом опустився шлагбаум. Противним голосом гучно завив світлофор, несамовито блимаючи двома червоними очима.
Я подивилася у вікно. На узбіччі ліворуч - стовп, на ньому - великий щит з фотографіями. Покручений кузов ЛАЗа, перекинутий догори колесами. Пожитки, розкидані по траві. Це - аварія на залізничному переїзді Ташбунар, яка сталася у травні минулого року в Ізмаїльському районі. У той страшний день в результаті зіткнення потяга з автобусом в одну мить загинули одразу 15 чоловік, 29 були тяжко травмовані. У перших числах червня вже нинішнього року - ще одна така трагедія: неподалік від Сарати в результаті зіткнення потяга й автобуса гинуть 14 чоловік.
Правильно зробили, що перед переїздом прибили такий щит - зайве нагадування водіям не перешкодить. Мені згадалися похорони у селі Василівка, коли по вулицях стікалися труни: несли молодих чоловіка і дружину, матір і сина, батька і сина…
І раптом по той бік шлагбаумів нетерпляче, з підбитою фарою "жигуленя" рушило через переїзд. Чергова у жовтогарячому жилеті, яка стояла біля залізничного полотна, замахала йому червоним прапорцем. Ну, куди квапишся, хлопцю? От лихач! Тобі що, жити…Тут мене охопив жах: водій нашого мікроавтобуса - дурний приклад заразливий - натиснув на газ і теж рушив через переїзд! Серце, зізнаюся, пішло в п'яти. Пасажири припали до вікон - а раптом поїзд близько? З мого вікна потяга не було видно - я побачила лише до смерті перелякану чергову, котра марно махала своїм прапорцем…
Слава Богу, пронесло! Проскочили! Маршрутка летіла далі. Всю дорогу я думала: що потрібно зробити, щоб водії автобусів, які перевозять десятки пасажирів, дотримувалися правил дорожнього руху? Скільки ще потрібно аварій, скільки людських життів, щоб вони навчилися беззастережно зупинятися перед опущеними шлагбаумами і терпляче чекати?
Як я довідалася пізніше у фахівців, у даній ситуації чергова по переїзду відповідно до посадової інструкції, була зобов'язана записати номери автомашин, які порушили ПДД, зафіксувати їх у спеціальному журналі і негайно передати оперативні дані патрульним службам міліції. Для того, щоб по ходу руху порушники були затримані - з наслідками, що звідси випливають. Я не знаю, чи виконала чергова свій обов'язок. Але нашу маршрутку до самого Рені ніхто не зупинив.
Мені, пасажиру, нічого не залишалося робити, як гарненько запам'ятати в обличчя водія - і більше цим рейсом ні-ні!
Я б не стала розповідати про цей випадок на сторінках газети, якби днями не була свідком аналогічного порушення: "Ікарус", що перевозив групу дітей - про що свідчили знак на лобовому склі і веселі дитячі личка у вікнах - перетнув залізничний переїзд при діючому звуковому та світловому сигналах.
У деяких водіїв прямо маніакальна потреба порушувати ПДД на залізничних переїздах. Трагедії їх нічому не навчили - летять, голубчики, летять!
Можливо, потрібно змінити устаткування переїздів? Щоб замість мініатюрних шлагбаумів дорогу наглухо перекривали металеві щити? Або установити відеокамери спостереження? Витрати - божевільні. Але що робити, якщо "голуби" не розуміють?
Одеса - Рені.
