Знайомтеся: Михайло Михайлович Панько, голова Приморської райадміністрації м. Одеси. Народився в місті Кіровську Донецької області, дитинство пройшло в Закарпатті. З відзнакою закінчив юридичний факультет Одеського держуніверситету. 11 років пропрацюваву органах прокуратури різного рівня – від районного до обласного. Потім – Київ, викладацька та юридична робота, а також діяльність як помічника одного із народних депутатів. Претендент на науковий ступінь у Національній академії внутрішніх справ. Роботу Приморської РА очолює із квітня нинішнього року.
До редакції «Одеських вістей» Михайло Михайлович прийшов, щоб поговорити про безліч проблем. І перша із них – кадрова...
– Деякі фахівці залишилися старі, деякі прийшли нові, – розповідав він. – Гарних і підготовлених – мало. Я досить несподівано обійняв свою посаду, тому багато чого довелося вирішувати «по ходу». Звичайно, говорити, що прийшла нова влада і просто виганяти людей на вулицю я не міг. Але висунув свої вимоги і дав два місяці випробувального терміну. Багато хто із цими вимогами не справився. Багато хто намагався продовжувати працювати формально, ховатися за спини інших... Через два місяці мені навіть довелося забрати печатку завуправсправами до свого сейфу – і про це всі знають...А населення не цікавлять наші проблеми, населенню потрібний результат. А ось як ми його досягнемо – про це вже має спільно думати міськвиконком, райадміністрації та всі управління.
– Михайле Михайловичу! У Приморського району двояка специфіка: з одного боку – «центральний», «елітний», з другого боку – тут найбільша питома вага старого, ветхого, аварійного житла... Ви вже зіткнулися із цим?
– Звичайно. З початку року до серпня Приморська РА розглянула п'ять із половиною тисяч звертань громадян (а всього в Одесі усі управління й адміністрації розглянули 11 тисяч скарг). Більшість таких звертань саме й пов'язані із аварійним старим житлом: протікають дахи, заливаються підвали, не надходить вода тощо. Зараз є житлові підприємства, які будуть працювати за договором, але потрібно ще розподілити між ними обов'язки й територію, набрати двірників, відновити робочу силу, яку практично втрачено... Матеріальна база абсолютно нульова: немає ані тракторів, ані косарок, ані пилок... То ж можна сказати, що ми починаємо практично з нуля. 70% скарг йдуть саме з цих питань, цей вал треба якось призупинити. Райадміністрація не бездіє. Наприклад, до нас звернулися представники підприємства із Іллічівська, яке виготовляє пластикові труби: чи не можемо ми сприяти виділенню для них целофану, який йде як відходи на наших підприємствах? Домовилися, написали на всі заводи листи. А іллічівці тепер потроху «спонсують» нас, нещодавно у підвалі одного із будинків вже замінили 70 метрів труб. У більшості своїх резолюцій я пишу такі фрази: хоч що-небудь із цієї заяви потрібно зробити! Тоді людина буде знати, що вона звернулася з трьох проблем, дві з них – дуже серйозні, а одна у нашій компетенції – ми її вирішили. І вона одержить моральне задоволення.
– Ви самі зачепили цю тему: не всі проблеми можна вирішити на місцевому рівні. На капремонт житла по всій Одесі передбачено 8 мільйонів, 4 – «загальноміських» і ще по мільйону на кожен район. Це крапля в морі, адже потрібні значно більші кошти!
– На сьогоднішній день обговорюється питання про кредит у 30 мільйонів. Поки що це питання ще не розглядалося сесією міськради. Але я вважаю, що якщо ми не зробимо цього, то не будемо серйозно готові до зими. Звичайно, ми й так готуємося. Ведуться ремонт та випробування систем життєзабезпечення, до першого вересня ми маємо здати комунальні соціальні об'єкти – школи та медустанови. Але іноді виникають непередбачені збої у плановій роботі. Наприклад, нещодавня стихія зі зливами. Довелося терміново займатися прибиранням дерев (їх у дворах впало 46), відновленням електроенергії у 30 кварталах тощо... А це теж час і ресурси.
– Поставимо питання так: що (крім кадрової проблеми) найбільше турбує Вас на новій посаді?
– Турбує те, що проблем у районі дуже багато, а фінансових можливостей і повноважень, встановлених законом, – мало. Наприклад, для того, щоб припинити незаконне будівництво, яке сьогодні є практично у кожному будинку – необхідно звернутися до суду. А суд Приморського району на сьогоднішній день – це унікальний суд щодо беззаконня. Можете так і написати, я не соромлюся. Коли я тільки вступив на посаду, то з’ясував, що борг Приморської РА складає 260 із лишком тисяч, тобто ми банкрути. Наш рахунок було закрито рішенням виконавчої служби за позовом до райадміністрації громадянина, на машину якого впав балкон. А наші юристи навіть не подали на апеляцію! Я був просто шокований. Нас, можна сказати, знищили у суді, визнали, що людина під балконом правильно поставила машину, стягнули із нас 15 тисяч, заарештували рахунок і паралізували роботу всієї РА. Я гадаю, що потрібна певна зміна у законі, «перерозподіл» між містом і районом щодо скарг. Сьогодні до нас йдуть скарги від усіх – обласної адміністрації, міськвиконкому, СЕС, ДАБКу ... А ми можемо тільки звернутися до суду! Але чому ми маємо бути «крайніми», хіба той же Державний архітектурно-будівельний контроль не може подати до суду?
Ще одна проблема – незаконна торгівля у лотках та кіосках на вулиці. Ми їх зганяємо із Дерибасівської – вони кудись переїжджають по Приморському району. Ось закривали ларьок біля фунікулера, тому що там триває реконструкція. Приїхав народний депутат Ігор Рєзнік, його помічники, фотографи... І це була ціла епопея! Зрештою закрили, але вже через півгодини з'явилося рішення суду: «не зачіпати».
Працівники міліції зовсім не займаються охороною громадського порядку на вулицях. Не хочу наговорювати на багатьох із них – абсолютно порядних – сам їх знаю. Але якщо торговці кажуть: “Нам відкрито говорять – плати 40 гривень в день дільничному і стій”, і всі ці будки знову з'являються через п'ять годин після вивезення, то... я замислююся.
– Давайте все ж таки поговоримо не тільки про проблеми...
– Якщо торкнутися більш приємного, то я прийшов до Приморської РА у середині квітня, а вже 9 Травня ми відзначили День Перемоги. Та й взагалі нинішній рік – рік ветеранів. Зовсім нещодавно, 5 серпня, у Міськсаду пройшли збори ветеранської організації Приморського району. Їй було вручено білі «Жигулі», куплені райадміністрацією за залучені кошти. І, звичайно, подарунки, культурна програма.
Приємно згадати, як пройшло святкування Дня молоді. Зараз готуємося до Дня міста (близько 10 заходів у своєму районі й участь у всіх загальноміських). Наголос робимо на культурну складову. Так, відбудуться концерт симфонічної музики на Дерибасівській, парад оркестрів... Роботи багато. Зрозуміло, що за один день усі проблеми не вирішити. Я дуже багато займаюся прийомом громадян: всі понеділки із 15.00 до 19.00, а також кожну другу та четверту суботи із 10.00 до 14.00. Для того, щоб не розчарувати населення, треба не прикриватися революційними гаслами, а працювати.
P.S. У наступних номерах «ОВ» планують більш докладно зупинитися на проблемах Приморського району Одеси і шляхах їх вирішення, а також познайомити читачів із керівниками інших райадміністрацій Одеси.
