Адмінреформа: за і проти чи стане краще після такої реформи?

Адміністративно-територіальна реформа, яку ініціював віце-прем’єр-міністр Роман Безсмертний, ставить собі за мету, серед іншого, укрупнення районів, сільрад, що не у всіх випадках є позитивним кроком. Наш багатостраждальний район не раз побував у реформаторських жорнах. І від тих змін не ставало жити краще.

Згідно с історичною довідкою, у лютому 1920 року Любашівка була центром великої волості, якій підпорядковувалось 14 навколишніх сіл. Волость входила до Ананьївського повіту Одеської губернії. Через рік Любашівська волость була приєднана до Троїцького району Балтського округу Одеської губернії, а у жовтні 1924 року – до новоствореного Ясинівського району Молдавської АРСР. І лише у 1926 році вона стала великим сільськогосподарським райцентром.

З тих пір і розвивався район, з’являлися нові підприємства. Згодом він став соціально-культурним осередком півночі області. І сьогодні Любашівка є своєрідним економічним центром на перехресті шляхів державного значення Київ – Одеса та Кишинів – Полтава. На території району розташовані кілька потужних підприємств: ВАТ “Любашівський елеватор”, ЗАТ “Заплазький цукровий завод” (єдиний у північних районах Одеської та Миколаївської областей), ВАТ “Любашівське РТП”, ВАТ “Заплазьке ХПП”, Міжрайонний центр поштового зв’язку, Центр електрозв’язку, який охоплює кілька районів. Нашою залізничною станцією користуються Саврань, Ширяєве, частково Ананьївський район та смт Криве Озеро Миколаївської області.

Виходячи з цього, Любашівський район, в порівнянні з Ананьївським та Савранським районами, має розвинутий економічний потенціал та неабияку перспективу розвитку. Хіба можна зрубати все це на корені?

Реформатори жваво моделюють майбутню карту нашої області. А от мені хотілося б змоделювати післяреформенне становище Любашівського району. По-перше, інтелігенція, перспективна молодь та фахівці, а також батьки, які бажають своїм дітям кращої долі, залишають рідні оселі в пошуках щастя. По-друге, безлюдна глушина лише сприятиме бурхливому зростанню безробіття та подальшому зубожінню населення. А спустошення територій, тобто масовий відтік людей, призведе до закриття шкіл та руйнації покинутих будівель і об’єктів промисловості. Але я вірю, що смт Любашівка та села району не поповнять списки 300 шкіл, що зникли з карти України за останнє десятиліття.

Сподіваюсь, що мої доводи будуть взяті до уваги і що Любашівський район надалі розвиватиметься, процвітатиме, а ми всі у 2006 році радісно відзначимо його вісімдесяту річницю з дня заснування.

Выпуск: 

Схожі статті