КАЛЕНДАРИК
ВІД ОЛЬГИ ДУБОВЕНКО
ВЕРЕСЕНЬ
Верес в вересні цвіте,
І синіють доли.
Згасло літо золоте –
Час іти до школи.
ВСІХ З ПОЧАТКОМ ЗАНЯТЬ!
Свою вчительку Лілію Михайлівну і одноклассників вітає Анечка Рижкова з Болграда.
ТЕПЛО І ТИХО
Незабаром знов прийде літо. У народі його називають «бабиним». Тихий світлий вересень... Злегка померкла зелень дерев (до листопаду далеко), м’яке сонце, море, яке зберігає літнє тепло, і безлюдні пляжі... Вечори ще довгі, а уроків задають поки що небагато.
З ПОШТОВОЇ СКРИНЬКИ
Цього разу, діти, ваші листи – на тему «Як я провів літо». Майже шкільні твори.
«Із приходом літа настають канікули, яких ми, діти, чекаємо цілих дев’ять місяців. Для деяких з нас вони починаються добре, а для інших – погано, тому що у кожного різні річні оцінки в табелях.
Влітку в мене дуже багато справ: плету з бісеру різні «фенечки», малюю, складаю вірші та пісні. Мені дуже подобається працювати з дідусем у саду. У вільний час читаю книги, займаюся англійською мовою. Я співаю у ансамблі «Золоті дзвіночки». І ще я люблю кататися на велосипеді і грати з хлопчиками у футбол. У мене дуже багато друзів.
Я ходжу до танцювального ансамблю «Юність». Художній керівник ансамблю – добра, красива і розумна наша мама Олена Степанівна Ситниченко, балетмейстер і наша старша люба сестра – Юлія Кальф, наш чарівний хореограф – Олеся Володимирівна Коптів. Зараз у нас в ансамблі канікули, і ми сумуємо за танцями. Іноді їздимо разом відпочивати на море або ходимо на різні екскурсії.
Таня КОБЕЛЯН, с. Красносілка, Комінтернівський район»
«Добрий день, Ірино Іванівно і всі працівники “Сонечка”! Це я, Галинка. Закінчила третій клас з успіхом і перейшла в четвертий. У музичній школі перейшла в третій клас, а другий теж закінчила успішно. У нас були концерти, присвячені Дню батька і Дню матері.
У липні я була в Одесі, у санаторії “Хаджибей”. Добре там відпочивала, але трохи скучала. Мене поздоровляли з днем народження. Я була капітаном корпусу і хазяйкою палати. Брала участь у конкурсах і отримала Грамоту.
Читати я ще багато не встигла, хіба що сестрі Тетянці читала казки. У нас є сусідка Настя, ровесниця Тані. Ми влаштовували для батьків концерти. Я оголошувала, а вони співали. 31 серпня я почну читати і записувати в читацький щоденник. Я, як завжди, допомагаю мамі по господарству. Я умію варити борщ і робити салат.
Галя ЄВТУХОВСЬКА, смт Красні Окни»
ЗАГАДКА
від Галі Євтуховської
Дуже довгі ноги маю,
Сам високий я на зріст,
Ледве їх переставляю.
Замість носа – в мене хвіст.
ЧИТАЛЬНА ЗАЛА
ДОКУМЕНТ З’ЇЛИ МИШІ
Легенда про те, що собака був спочатку без шерсті, а також про вміння собак деяких порід невтомно плавати і навіть пірнати, мабуть, дали початок легенді про те, що собаки перш жили у воді, і тільки згодом уже стали жити на землі.
Якось йшов чоловік на полювання і, зустрівши двох звірят, запитав їх, звідки вони. Звірята відповіли: “Ми жили у воді, а тепер житимемо на землі”. – “Як ви зветеся?” – спитав чоловік. – “Собаки”. – “Як я можу пересвідчитися?”. Собаки дістали свої документи і показали йому. Тоді чоловік той каже до них: “Дивіться, вам дозволено жити на землі всього лиш один рік, а по закінченні цього часу знову треба йти у воду”.
Через рік зустрівся він знову з тими ж звірятами і став сварити їх за те, що й досі живуть на землі, коли термін вже вийшов. “Без документа нам не можна йти у воду”, – відповідали звірята. – “А де ж ваш документ?” – “Ми віддали котові”. – “Ходіть же й візьміть його в кота”. Собаки пішли до кота і зажадали в нього свій документ, але документа в кота вже не було: його вкрали миші й з’їли. Так собаки мусили залишитися на землі й живуть на ній дотепер.
Борис ЗАХОДЕР
ГДЕ ПОСТАВИТЬ ЗАПЯТУЮ
Очень-очень странный
вид:
Речка за окном горит,
Чей-то дом хвостом
виляет,
Песик из ружья
стреляет,
Мальчик чуть
не слопал мышку,
Кот в очках читает
книжку,
Старый дед влетел
в окно,
Воробей схватил
зерно
Да как крикнет,
улетая:
– Вот что значит
запятая!
(За книгою Георгія Булашева
«Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях»)
НА ПРОГУЛЯНЦІ
З’ЇДЕМО З ГІРКИ
Зараз, після того, як відновили величний храм, цей затишний сквер у самому центрі Одеси знову став Соборною площею. Пливе над площею й околишніми вулицями церковний дзвін...
Поруч із собором – фонтан. Вітер розносить кришталеві бризки в усі боки, дорослі відвертаються від них, а діти раді.
Понад сто років стоїть на майдані пам’ятник губернатору Новоросійського краю Михайлові Семеновичу Воронцову. Його встановили в знак вдячності за добрі справи Ясновельможного князя. На ланцюгах, що оточують пам’ятник, люблять гойдатися діти. Біля підніжжя монументу дорослі грають у шахи. Збираються під каштанами футбольні уболівальники.
Нещодавно у сквері на Соборній площі з’явився чудовий дитячий майданчик – подарунок від фірми «Рошен». Там яскраві ошатні гірки, драбинки, гойдалки, містки, пісочниця для малят! І затишні лави для дорослих, котрим довго не вдається забрати з майданчика дітей.
З ЧАРІВНОЇ СКРИНЬКИ
А в Болграді наші добрі знайомі, постійні кореспонденти «дитячого куточка» Аня, Сашко, Юля, Наталка та їхні подруги весело і цікаво проводять літо. Наталка Самарина пише: «9 липня було проведено конкурс краси «Міс Липень» вдома у моєї подружки Тані Сидоренко. У конкурсі брали участь Саша Яшкова, Таня Борисова, Іра Рищева. Дуже приємно, що глядачами на конкурсі були бабусі, батьки та наші друзі по вулиці. Всім учасницям були роздані завдання, до яких вони дуже старанно готувалися. На журі чекала нелегка робота, адже всі учасниці показували себе на найвищі бали. «Міс Липень» стала Саша Яшкова, Іра Рищева – «Місс Загадка», Таня Борисова – «Міс Грація». Усі дівчатка одержали призи і подарунки від журі. Ми з Юлею вирішили провести у нас вдома конкурс «Міс Літо». Проводячи ці заходи, ми, не їдучи з Болграда, веселимося й відпочиваємо».
А у своєму листі Юля Лишинська розповіла ще про один конкурс. «Моя двоюрідна сестра Іра улаштувала на нашій вулиці конкурс краси «Міс Суворова». Глядачі були з двох вулиць. Брали участь чотири дівчинки: Христина Долгова, Аня Рижкова, Іра Рищева та я. Програма: перший вихід у вечірніх платтях і розповідь про себе. Другий вихід – бальне плаття. Третій – купальник. Четвертий вихід – повсякденний костюм і розповідь про майбутню професію. П’ятий– улюблене плаття і спів улюблених пісень. Я співала частівки, Аня – «Червону руту», Іра – «Часики», Христина співала «Про любовь, про тебя». Перше місце посіла Христина, тому що вона йшла краще за всіх і голосніше співала. Так присудило журі. Журі було наші батьки. Друге місце посіла Аня, третє – Іра і четверте – я».
Найцікавіше те, що «заходи», які провадять дівчатка з Болграда, цими конкурсами не обмежуються. Бабуся, Вероніка Дмитрівна Рижкова, пише: «Дівчатка ведуть активний спосіб життя. Улаштовують свята на повітрі, – якщо не у дворі свого будинку, то просто на вулиці біля будинку». Ось це канікули!
