Вздовж широкої балки, по якій колись протікала річка Кошка, розташувалося велике болгарське село Кошкове (нині Благоєве), засноване болгарами-переселенцями у 1802 році. Серед його засновників була і сім’я Дихан.
25 серпня 1925 року у Благоєвому народився майбутній професор Михайло Дмитрович Дихан. Михайло ріс дуже активною, допитливою дитиною, він з молоком матері ввібрав у себе почуття гордості за свою батьківщину, свій народ, мову і культуру. Працьовитість і прагнення до знань стали головною рисою його цілеспрямованого миролюбного і доброзичливого характеру.
Закінчивши 7 класів болгарської школи, Михайло Дмитрович у 1939 році вступив до Бобринецького сільськогосподарського технікуму, але час вніс свої суворі корективи у мирне життя. Червень 1941 року...
Спочатку був Ольшанський (на Кіровоградщині) винищувальний батальйон і перше бойове хрещення, і перше поранення 25 серпня 1941 року під Первомайськом (Миколаївська обл.). З 1942 року до жовтня 1944-го Михайло Дмитрович пройшов дорогами війни від Північного Кавказу до кордону України із Словаччиною у складі 1-го та 2-го Українських фронтів. На фронтових дорогах випадково зустрівся з батьком. 28 жовтня 1944 року, одержавши четверте поранення, він позбувся ноги. Близько року провів у госпіталях.
Травень 1945 року. Перемога... У липні Михайло Дмитрович повернувся додому на милицях при бойових орденах та медалях, серед яких орден Слави. Не впав духом Михайло Дмитрович. Не просив до себе полегкості, не пішов шляхом найменшого опору, а пішов назустріч бурям, випробуванням нового життя. Гідно, як всі, переживав важкі, голодні післявоєнні роки. Закінчивши культурно-освітній технікум з відзнакою, він вступає на юридичний факультет Львівського університету. Після закінчення працював в адвокатурі Одеської області, вчителем історії середньої школи, але все це було йому не до душі.
З 1956 року він займається науковими дослідженнями і в 1961 році захищає кандидатську дисертацію. Робота у медичному інституті, ОДУ ім. І.І. Мечникова...
У 1972 році М.Д. Дихан захищає докторську дисертацію. У 1987-1988 р. – професор Софійського електротехнічного інституту (Болгарія), бере участь у створенні документального фільму Болгарської телестудії “Забуті болгари”. У 1991 році ініціює відновлення болгарського Генерального консульства в Одесі. У 1989 році, з його ініціативи і найактивнішої участі, створюється Одеське культосвітнє болгарське товариство, почесним головою якого він стає згодом.
З сімейних обставин Михайло Дмитрович у 1993 році емігрує до США, але не пориває зв'язків з Батьківщиною, з Одесою, Товариством, болгарським телебаченням, радіо і газетою “Роден край”. З листопада 1997 року він майже щороку приїздить до Одеси і невтомно працює над статтями, книгами, історією болгарського відроджувального руху, переселенського процесу, історією відомих болгарських особистостей, письменників, поетів тощо. Він автор 25 монографій, науково-популярних книг, нарисів, спогадів, понад 250 наукових праць, опублікованих у Москві, Києві, Кишиневі, Софії, Торонто тощо.
Доктор історичних наук, професор Михайло Дмитрович Дихан – новатор у найвищому розумінні цього слова, чудовий педагог і вихователь, під його керівництвом захищено п'ять кандидатських дисертацій. Високоінтелігентний цінитель оперної та класичної музики, російської і болгарської поезії, чуйна, доброзичлива людина, для якої чужих проблем не буває, він користується великою любов'ю і повагою всіх, з ким йому доводилося спілкуватися, працювати, колишніми студентами, випадковими співрозмовниками як тут, в Україні, так і в Болгарії. Всього, що створила ця, чудової душі, чарівна людина, солдат Великої Вітчизняної війни, в одній статті не перелічити. Він справді живе на землі для того, щоб зробити її красивішою, і це йому вдається завдяки невтомності, прагненню до творення, найглибших знань, феноменальній пам'яті і постійній готовності творити добро!
Михайлові Дмитровичу Дихану, докторові наук, професорові, академікові Болгарської Академії наук, письменникові, виповнилося 80 років, але він, як колись, молодий, ініціативний, активний. Поздоровляючи з цим, гідним поваги, ювілеєм, бажаємо Вам, любий Михайле Дмитровичу, міцного здоров'я, добробуту і нових творчих здобутків.
