Прогрес прогресом, а й сьогодні розумний господар не відмовляється від послуг коня – надійної тяглової сили. Михайло Афанасійович Волчанов трудився механізатором тридцять п'ять років, опанував багато видів сільгосптехніки, але любов до коней не розгубив. При нагоді нагадував і нагадує затятим шанувальникам прогресу, що не даремно одиницею виміру потужності двигуна і тієї ж машини обрана кінська сила. До вершин цивілізації людство, найчастіше, “під'їжджало” саме на цій однокопитій тварині.
Сьогодні, перебуваючи на пенсії, Михайло Афанасійович тримає на подвір’ї коня, якого кличуть Зонею, глядить його цілодобово. Нещодавно разом із дружиною Софією Василівною, яка багато років пропрацювала дояркою, вони підкотили на “власному таксі” – візку до току, щоб одержати зерно на паї, які довірили СВК “Єнікіой”. А там у цей час був його голова Михайло Афанасійович Стоєв. Поцікавився він життям-буттям ветеранів. Скарг не почув. Порадів, що вони задоволені своїми дітьми. Старший син Іван фермерствує, молодший Микола з родиною перебуває за кордоном, донька Світлана працює пекарем. Батьків шанують, пишаються батьком, кавалером багатьох нагород, зокрема й ордена “Дружба народів”, і матір'ю, яка виховала в них працьовитість і повагу до старших.
Назад поверталися пенсіонери з зерном, у гарному настрої.
