Як ми вже повідомляли, 5 вересня оголосив голодування в.о. професора ОДМА ім. А.В. Нежданової піаніст Юрій Дикий. Його основна вимога – створити компетентну незалежну комісію, яка проведе розслідування того, що діється в колишній консерваторії протягом п’яти років ректорства О.В. Сокола. Увечері цього ж дня біля будинку музакадемії поставили намет студенти, що підтримують Ю. Дикого і водночас боронять власне право на одержання гідної освіти.
Протягом наступних днів, незважаючи на те, що на екстрених загальних зборах колективу Ю.Б. Дикого характеризували як вічно невдоволеного й таке інше, сторони дійшли певного консенсусу. Так, Ю.Б. Диким, О.В. Соколом і заступницею міністра культури і туризму О.Г. Бенч, що перебувала в Одесі, був підписаний меморандум, у якому обговорено умови, на яких буде припинене (або призупинене) голодування. Це передусім наказ Міністерства про створення комісії. Причому до закінчення її роботи перевибори ректора не повинні призначатися.
Його вимушеному відчайдушному крокові, як пояснює Юрій Борисович Дикий передувала ціла низка подій і фактів, що були “краплями”, які переповнювали чашу терпіння. Це і безпідставне перейменування консерваторії на музакадемію, і зміна умов навчання студентів (запровадження держіспиту на IV курсі, вимога до виконавців написати музикознавчу роботу), і стиль керівництва ректора, внутрішнє життя колективу... Про це та про багато що іншого говорить Юрій Дикий, він неодноразово писав у пресі, а студентами було направлено листи на адресу Президентів України – колишнього та теперішнього.
Що “більше так не може”, Юрій Борисович відчув, коли ректор О.В. Сокол 2 вересня не прийняв у нього постанови суду під приводом того, що “сьогодні вихідний день”. А позов до суду про захист честі та гідності було подано після того, як члени вченої ради музакадемії звинуватили Ю.Б. Дикого в антидержавній діяльності та наклепі.
…Ми розмовляли з Юрієм Борисовичем у класі на IV поверсі, де він перебуває з ранку понеділка, 5 вересня. За час нашої зустрічі було декілька телефонних дзвінків від колишніх учнів і колег Ю. Дикого з Німеччини, Львова, Києва, Іллічівська, Одеси. Вони солідарні з ним, хвилюються, зичать успіху. Юрій Борисович передає телефон мені, і я чую добрі слова про нього. А на другому поверсі йдуть збори колективу, де його викривають, і вже пущено дезінформацію, що Дикий захопив “заручників; замінував приміщення”... У тому, що все це наклеп, могла переконатися Ольга Бенч, що зустрілася з Юрієм Диким. Його погляди на ситуацію в музакадемії знайшли в заступника міністра розуміння.
У четвер, 8 вересня, Юрій Борисович уже був удома. Голодування було припинено після одержання наказу з Міністерства про створення комісії.
