Цієї зустрічі всі чекали давно. Понад три роки. За такий термін нагромадилося багато нерозв’язаних проблем. Разом зібралися виноградарі та винороби, щоб обговорити ситуацію, позначити шляхи її кардинальної зміни.
Нарада проходила досить бурхливо, висловлювалися критичні зауваження не тільки на адресу окремих господарств. Багато які промовці адресували своє невдоволення безпосередньо до вищих органів державної влади щодо недостатності законодавчої бази, інших ухвал на підтримку цієї галузі сільського господарства. Обласну держадміністрацію дорікали, що вона майже полишила виноградарство на примху долі, не стала свого часу ініціаторкою створення асоціації або якогось іншого об’єднання представників галузі, що могло б узяти на себе координаційні функції та впливало б на стан справ на місцях.
Тепер зі смутком згадують уже далекі 80-ті роки, коли загальна площа виноградників в області сягала понад 70 тисяч гектарів, а валовий збір ягід – 250 – 300 тисяч тонн. Галузь давала чверть прибутку від реалізації сільгосппродукції, хоча ці багаторічні насадження займали лише два відсотки землі.
Сьогодні картина зовсім інша. Площі скоротилися понад удвічі, а валовий збір врожаю – втричі. Врожайність упала в середньому до 31,8 центнера, що нижче навіть природних можливостей родючості ґрунту. А що може ця культура – доводять результати, досягнуті у ВАТ “Південний” Саратського району, ВАТ “Шампань України” Арцизького, ВАТ “Чорноморська перлина” Татарбунарського району, ВАТ “Петросталь” і СЗАТ ім. Сергія Лазо Тарутинського й деяких інших господарств, де врожайність перевищує або сягає майже ста центнерів дорогоцінних ягід з гектара.
Але це приклади одиничні. А в масі своїй – і площі, і врожайність постійно знижуються. І галузь із високорентабельної стає майже збитковою. У чому ж справа?
А вино-то, виявляється, не справжнє
Причин багато, але ми сконцентруємо свою увагу на двох найтривожніших.
На нараді пролунали дуже прикрі слова про те, що розвиток виноградарства мало кого цікавить. Навіть тих, хто займається виробництвом вина. Навіщо їм нарощувати сировинну базу, коли для виготовлення продукції досить мати... воду, цукор і спирт.
Згадалася стара розмова з одним таким горе-керівником, який не соромлячись казав: “Винограду збираємо, скільки Бог дав, а вина наливаємо – скільки побажаємо”. Сьогодні такі “бажання” стали просто безмежними і досить небезпечними для здоров’я людей.
Наприклад, на Котовському винзаводі продукції випускається вдвічі більше, ніж на всіх підприємствах ЗАТ “Одесавинпром”, у якого міцна сировинна база. А рекорд б’ють кодимські “винороби”, хоча в окрузі гарного виноградного куща і не знайдеш.
Справа дійшла до того, що на території області, за словами губернатора В.П. Цушка, натурального вина й не вип’єш. Суцільний сурогат. Навіть в одеських ресторанах уникають закупівель у місцевих горе-виробників. І на прохання іноземних туристів завжди ухильно відповідають: “Місцевого вина в нас немає”. Так безпечніше, щоб уникнути заслуженого гніву. Краще хай ганьблять за недбайливість і нерозторопність.
Втім, уникають фальсифікату не лише в ресторанах. Його сьомою дорогою обходять і багато фірмових магазинів, які дорожать своєю усталеною репутацією.
Але якщо так багато підробленого вина, отже воно все-таки якось реалізується. Виявляється, для такого випадку існують досить скромні на вигляд і часто приховані від цікавих очей у завулках непоказні будочки або ларки. А деякі “наймають куток” у престижних магазинах. У них немає помітної вивіски, немає рекламних щитів. Туди ходить особливий контингент людей, який невимогливий до пропонованого “пійла”, аби продавали подешевше.
Перевіркою встановлено численні випадки реалізації у торговельній мережі, кіосках вин кріплених та десертних на розлив без прихідних документів, з місткостей 50 літрів і більше, на яких відсутні пломби підприємства-виготівельника, без маркірувальних ярликів із зазначенням дати розливу, назви вина. Часто для назв використовуються відомі сорти винограду “Молдова”, “Одеський чорний” – “Таїровський”, які офіційно відсутні в асортименті продукції, вироблюваної підприємствами України.
Але ж правилами, затвердженими Кабінетом Міністрів за № 854, торгівля алкогольними напоями в кіосках заборонена. А в нас майже п'ять (!) тисяч суб'єктів мають ліцензії на реалізацію спиртних напоїв, а скільки таких, що продають без будь-якого дозволу, з-під поли?
Ми сфотографували лише два об'єкти. На одному – кіоск системи “Бонь”, на шостій станції Фонтанської дороги, де перевіряючі з управління захисту прав споживачів офіційно виявили фальсифіковане вино. Але, як бачимо, торгівля триває.
На другому спробували “вловити” весь довгий ряд з назвою вин, багато з яких – творча фантазія місцевих виноробів.
Якщо й далі розвивати цю проблему, то, як говорили промовці, саме фальсифікат згубив цю галузь. У гонитві за легкою наживою десятки виробників, не маючи навіть плантацій винограду, женуть вдень і вночі виробництво “штапельного” вина. І нібито немає в області ні служби держстандарту, ні управління захисту прав споживачів, ні лабораторій якості вина, ні інших численних контролюючих органів. А може щось заважає їм виконувати свої прямі службові обов’язки? Так губиться слава одеських вин і здоров’я людей, які сьогодні шукають вина дешевшого.
У своєму виступі губернатор області В.П. Цушко досить докладно зупинився на цьому питанні, наводив чимало прикладів, як деякі псевдовинороби скуповують цукор у Молдові, в інших країнах, оформлюють фальшиві документи на нібито придбаний виноград, що нібито завозився із сусідньої області за 200 кілометрів. Їхній головний клопіт сьогодні зводиться лише до одного: виготовлення гарної пляшки та яскравої наліпки. І гроші, гроші, гроші...
Як же боротися з цим жорстоким злом, що охопило буквально всю область? Треба, мовилося на нараді, по-перше, починати з паспортизації кожної виноградної плантації з зазначенням сорту, місця вирощування, інших біологічних і технічних характеристик. Це вже давно стало непорушним правилом у країнах Європейського Союзу, куди ми збираємося вступити.
По-друге, повести суворий контроль над виробництвом вина. Підприємства, що не мають виноградних плантацій, що не провадять цивілізованої закупівлі сировини, повинні припинити свою злочинну діяльність.
В.П. Цушко пообіцяв, що в усі райони і на всі винзаводи (а їх в області майже 30) будуть направлені комісії для глибокого вивчення ситуації на місцях і вживання необхідних заходів аж до притягнення до кримінальної відповідальності.
Велику допомогу в цій справі повинні зробити і знову створювані дещо забуті дегустаційні ради, представники майбутньої асоціації виноградарів і виноробів, вчені та фахівці.
За принципом сороки-злодійки
На асоціацію покладаються й особливі надії щодо регулювання цін на виноградну сировину. Вони сьогодні далеко не відповідають витратам, і не важко здогадатися, що знову втрачають, як і в інших галузях сільського господарства, тільки виробники солодких ягід.
Витрати на виробництво винограду постійно зростають, а ціни складаються так, що про відчутну рентабельність продукції не може навіть ітися. Тому деякі промовці навіть заявляли, що за такої ситуації зацікавлення щодо багаторічних насаджень може взагалі зникнути. І це не просто погрози... Сотні гектарів виноградників уже сьогодні занедбані й поросли бур’янами. А половина плантацій давно відслужила свій амортизаційний термін.
Хоча нові плантації теж з’являються. Особливо в Тарутинському, Болградському, Арцизькому, Татарбунарському та інших районах. Їх поки що дуже мало. Але йдеться не тільки про кількість. Потрібні європейські столові сорти, що реалізуються у свіжому вигляді. Той, хто піде цим шляхом, і надалі реалізовуватиме продукцію за новою ціною 10 – 15 гривень, тому, як то кажуть, і виноробством нема чого займатися. Високої рентабельності й так буде досягнуто.
Але щоб з’явилися ці нові плантації, та ще на великих площах, потрібні величезні витрати, що їх багато які господарства просто не можуть перекрити.
Тому тривала розмова точилася довкола так званого одного відсотка відрахувань від реалізованої алкогольної продукції. Таких грошей за рік по країні набігає в середньому сто мільйонів гривень. З них, якщо виходити з внеску одеських виноградарів у загальнодержавну скарбничку, нашому регіонові має належати понад 40 мільйонів гривень.
І ось де починається найцікавіше. Названа пропорція ніколи не дотримувалася, і кошти ділилися за відомими тільки Міністерству аграрної політики принципами. Губернатор області, в недалекому минулому народний депутат України, один з авторів Закону України “Про виноград і вино” наводив гнітючі приклади великих зловживань із розподілом коштів. Давали тому, хто погоджувався “відстібнути” солідний куш від пропонованої суми.
Та й присутнім у залі такі приклади відомі з особистої практики. Генеральний директор ЗАТ “Одесавинпром” Р.В. Гулієв з болем у душі розповідав із трибуни, як йому на садіння нових виноградників видавався мізер – у 4-5 разів менше, ніж іншим. Він наводив приклади, коли гроші вручалися тим, хто й не думав займатися виноградарством. А при наступних перевірках відзначалося, що насадження загинули через суворі кліматичні умови. Ось така технологія аферистів.
Цій вакханалії, заявив В.П. Цушко, буде покладено край. Він домагатиметься, щоб зазначена сума цілком надходила безпосередньо в область. А надалі представники асоціації (а це фахівці з усіх районів) самі розподілятимуть, зважаючи на конкретну ситуацію. За такого стану не зможуть поживиться ті, хто про специфіку вирощування винограду й гадки не має, хто не має ні матеріальної бази, ні кадрів для грамотного виконання робіт. Підтримку здобуде тільки той, хто справді хоче й може робити цю нелегку справу, і справді вболіває за долю виноградарства.
А як без науки?
На завершення ще про дві речі. Суперечки здійнялися довкола розвитку розсадництва. Без розсадників неможливо забезпечити всіх потрібним і якісним посадковим матеріалом. Отже, треба це господарство розвивати. Може іншими темпами й методами. Але для цього потрібні кошти. Про це варто записати доповнення в уже згаданому Законі України “Про виноград і вино”.
Кілька слів про роль науки в розв’язанні згадуваних проблем. Зокрема про місце Національного наукового центру “Інститут виноградарства й виноробства ім. В.Є. Таїрова”. Його представникам довелося почути чимало гірких докорів на цій нараді.
Але звучали й інші голоси. Центр зараз переживає не найкращі часи. Слабке фінансування призводить до того, що деякі молоді вчені та фахівці ідуть геть шукаючи добре оплачуваної роботи. Багато хто, наприклад, співпрацює з відомим об’єднанням “Шустов”, де створюються зразкові плантації виноградників. І тут треба не просто заздрити, а навчатися сучасних технологій.
І останнє. Губернатор області В.П. Цушко та його заступник з аграрних питань І.М. Чорбаджи вельми стурбовані ситуацією у виноградарстві й виноробстві. Вони не обмежилися проведенням наради, а наступного дня провели ще і прес-конференцію. Знову було зосереджено увагу тепер уже працівників ЗМІ на сформовану ситуацію. Керівництво області покладає великі надії на пресу, радіо й телебачення, які донесуть факти дійсного стану справ у виноградарстві та виноробстві до всіх мешканців області.
