ДОВІДКА “ОВ”:
БЄЛАНОВ Ігор Іванович.
Народився 25.09.1960 в Одесі.
Ігрове амплуа: нападник.
Почав грати в юнацькій команді “Локомотив” (Одеса) у 1973 році.
Вихованець СДЮСШОР “Чорноморець”.
Ігрова кар'єра: СКА (Одеса) – 1979-1980, “Чорноморець” (Одеса) – 1981-1984, 1995 (119 матчів, 27 голів), “Динамо” (Київ) – 1985-1989, “Борусія” (Менхенгладбах, Німеччина) – 1990-1991, “Айнтрахт” (Брауншвейг, Німеччина) – із перервами: 1989 – 1990, 1991 –1993, “Металург” (Маріуполь) – 1996-1997.
У збірній СРСР провів 33 матчі, забив 8 голів.
Досягнення: кращий футболіст Європи 1986 року. Володар Кубка володарів кубків 1985/86. Кількаразовий чемпіон та призер чемпіонатів СРСР у складі київського “Динамо”.
Учасник чемпіонату світу 1986 р. (4 матчі, 4 голи). Срібний призер чемпіонату Європи 1988 р.
Заслужений майстер спорту СРСР. Майстер спорту міжнародного класу.
Завтра, 25 вересня, відомому футболісту Ігорю Бєланову виповнюється 45 років. Цей матеріал ми вирішили приурочити до славної ювілейної дати нашого земляка та розповісти читачам про становлення Бєланова як гравця, його найяскравіші досягнення, які значно підняли престиж радянського футболу на міжнародній арені.
Небагато хто знає, що Бєланова спочатку не хотіли брати до дитячої футбольної команди – зростом не вдався. Але він дуже хотів грати у футбол і домігся свого. Першим тренером Бєланова став Едуард Масловський, який зумів зробити із невисокого, худенького хлопчика, який подає “скромні” надії, справжнього майстра.
У складі "Чорноморця" він почав грати у 1981 році - його помітили як гравця швидкого, який вміє забивати голи. У своєму дебютному сезоні він відзначився шість разів, а перший гол забив 3 червня в гостях у ленінградського “Зеніта” (“Чорноморець” тоді переміг 2:1). А скільки від нього натерпілися воротарі – Бєланов забивав неймовірні м'ячі, які інколи вирішували та визначали підсумкове становище одеської команди у таблиці. Особливо був успішним сезон 1984 року, коли форвард забив 11 м'ячів, а “Чорноморець” переважно саме завдяки голевому чуттю Бєланова посів четверте місце.
У 1985 році Ігор переходить до київського "Динамо", яким керував Валерій Лобановський. Цікаво, що в Одесі Бєланова після цього лаяли всі, кому не ліньки, адже “Чорноморець” посідав більш високе місце у чемпіонаті й ставив велику мету на майбутнє, а втрата одного із лідерів відчутно позначилася на грі команди. Але саме в Києві розкрилися усі найяскравіші грані таланту. Про нього заговорили, як про видатного футболіста. Разом із “Динамо” він у 1985 році став чемпіоном СРСР, а далі – феноменальний переможний хід киян у Кубку кубків. Голи Бєланова на будь-який смак прибирали з дороги титулованих європейських грандів й, зрештою, у фіналі було розгромлено грізного мадридського “Атлетико” (3:0). Феноменальний успіх “Динамо” шокував футбольну громадськість – команду навіть визнали другою кращою у світі.
Зоряний час Ігоря Бєланова припав на матчі мексиканського чемпіонату світу, за підсумками якого він увійшов до багатьох символічних збірних, які складаються різними виданнями й агенціями. У 1986 році спортивні журналісти другим у світі після аргентинця Дієго Марадони назвали Ігоря Бєланова. У 1986 році він же, незважаючи на невисоке місце, яке посіла збірна СРСР у Мексиці, став лауреатом "Золотого м'яча", перемігши у традиційному конкурсі всесвітньо відомого щотижневика "Франс Футбол". Світова спортивна преса охрестила його "російською футбольною ракетою". А Валерій Лобановський у книжці "Нескінченний матч" відзначив: "Щоб довідатися, що таке "Бєланов у порядку", треба було побачити його гру в Мексиці і з французами у Парижі (відбірковий матч чемпіонату Європи Франція – СРСР (0:2), який відбувся восени 1986 року). Через місяць після світового форуму у Мексиці Бєланова було визнано гідним честі взяти участь в організованому ФІФА матчі між збірними Америки та "іншого світу".
Закордонна кар'єра Бєланова склалася не занадто вдало – на якийсь час він навіть випав із поля зору журналістів. Але у 1995 році відбулася сенсація – Ігор Бєланов знову надів футболку одеського “Чорноморця”. Мало того, у дебютному матчі проти криворізького “Кривбасу” вже у рамках чемпіонату України він забив найкрасивіший гол. Але, на жаль, у нього не склалися взаємини із тодішнім головним тренером “моряків” Леонідом Буряком, і вже через місяць Ігор залишив команду.
Бєланов узагалі ж грати не закінчив. Він багато виступав за різні одеські ветеранські команди, організував власну дитячу спортивну школу. Декілька років тому він знову підірвав футбольну громадськість, коли купив акції швейцарського клубу “Віль”, працюючи там разом із колегою по “Динамо” Олександром Заваровим. Але справи у клубі не заладилися, і Бєланов знову повернувся до Одеси. На цей час його рідний “Чорноморець” під керівництвом Семена Альтмана штурмував єврокубковий п'єдестал, на який поки що так і не зійшов. А Бєланову ніхто не запропонував попрацювати у клубі хоча б у ролі одного із тренерів. І не пропонує дотепер, але ж, здається, його час вже давно настав. Гадаємо, що кращий футболіст Європи із Одеси не відмовив би в допомозі рідному клубу, який ставить високу мету.
